Моя бабця та дід жили душу в душу майже 60 років. Ніколи не сварилися та разом раділи народженню дітей та онуків. Я завжди дивувалася, як вони змогли стільки років бути разом та досі кохати одне одного, адже кожен з них говорив саме про кохання.
Я якось запитала бабусю про секрет їхнього щасливого подружнього життя. Вона, примруживши очі, відповіла, що ніякого секрету. Я не заспокоювалася: «А ви дійсно з дідом ніколи не сварилися?». Бабця посміхнулася й сказала, що це дійсно так. Моя цікавість ще більше охопила мене, змушуючи знову й знову питати.
Тоді вона мені розповіла, що були моменти, коли її дуже хотілося сваритися на діда, але вона не хотіла додавати негативу й без того важке життя. Вона знайшла собі заняття, через яке вгамовувала свою злість та невдоволення, адже молода кров й без того гаряча. Бабця в’язала різні речі – спочатку прості, як шарфи чи шкарпетки, а згодом все складніші. Також робила своїми руками іграшки. В неї так добре виходило, що в неї навіть купували результати її роботи.
Так бабуся та дідусь не тільки зберегли гарні стосунки, але й мали трохи грошей. В найгірші часи бабчине заняття забезпечувало нашу родину одягом. Я поки що не знайшла собі таке хобі, але точно візьму до уваги цю пораду.
