Мама зіпсувала мені весілля, в прямому сенсі. Для церемонії я вибрала гарний костюм в білому кольорі, широкі брюки та блузу з корсетом ззаду, спереду з вишивкою і квітами з бусів.
Мама ж притягнула мені старезне бабусине плаття, яке вже пожовтіло не тільки від старості, але і сорому, адже воно мені було реально велике, і виглядало як ганчірка для підлоги.
Звісно я відмовилася надягати цю сукню. Та мама кричала, що це традиція, і якщо я не вдягну цю сукню, то бабуся не віддасть мені квартиру.
Це мав бути подарунок мені на весілля, бабуся хотіла з’їхати до матері, а мене з чоловіком вселити вже в нове помешкання.
Але якщо б я відмовилася одягати цю сукню, то мені дуля з маком, а не квартира в центрі.
Але сукня реально виглядала жахливо. Ми запросили на весілля дорогого фотографа і відеозйомку, все зробили в одному стилі, тому костюми, торт і навіть декор в залі мали гармонійно поєднуватися.
І ось, перед самим моїм виходом мама пропонує випити кави і заспокоїтися і тут же проливає на мене свою чашку.
Співпадіння? Не думаю. Тимпаче, що в неї випадково виявилася та сукня з собою. Я не розгубилася і вдягла блузку свою і джинси.
Так і виходила заміж в штанцях з обідраними колінами, добре що їх взяла з собою, про всяк випадок.
Бабуся сміялася цілий вечір, а потім заявила, що квартиру все ж не віддасть. Моя мама з наглуватою посмішкою, здавалося б, була задоволена собою. А бабуся продовжила:
– Квартира буде внучці, чи онукові, а вам, молоді, даю карту з грошима, купите собі будинок. Мама моя ледь не провалилася з сорому. А фото вийшли гарні, і головне, все під стиль моєї блузки.
