Тепер дружина і зовсім заявила, що мені потрібно не гаяти часу і знову вирушати на заробітки, поки на моє місце когось не знайшли…

Ми з дружиною ніколи багато не жили. Так вийшло, що вищої освіти у мене немає, завжди працював або на будівництві, або на заводі, іноді й зовсім промишляв тимчасовими підробітками.

Кохана ж моя хоч і вчилася в інституті, але за професією працювати не стала. Уже багато років вона консультант у магазині косметики, але ж ціни постійно зростають, грошей потрібно все більше і більше.

Донька дорослішає, скоро піде до школи, потрібно якісь кошти відкласти. Ремонт у квартирі давно пора зробити, меблі замінити. Теж без грошей нікуди. А де їх узяти, якщо наші зарплати щомісяця витрачаються дочиста?

Ось і спала мені на думку ідея попрацювати за кордоном. Тим паче що знайомий приїжджав з закордону, хвалився, що заробив непогано на заводі. Та й загалом говорив, що роботи вистачає, потрібно тільки орати.

Навіть мову знати необов’язково. Мене довго вмовляти не довелося. Та й дружина виявилася не проти. Так я на цілих півроку і поїхав закордон. Звичайно, було незвично і важко.

Працювали багато, жили в тісних кімнатках. Щільно їли тільки раз на день, а зайвий раз витрачатися на продукти здавалося нерозумним. Та й не так легко себе змусити витрачати ці євро, які заробляв тяжкою працею.

Дружина часто дзвонила спочатку, дізнавалася про мої трудові будні, підтримувала, але з часом ці дзвінки відбувалися все рідше і рідше. Було відчуття, що сумую тільки я. І коли повернувся через півроку, то це відчуття посилилося.

Ні, дружина зраділа моєму приїзду, але мені здалося, що ще більше вона зраділа тим грошам, які я привіз. Її легковажність і щоденні походи по магазинах стали для мене неприємним відкриттям.

Ніколи не думав, що вона готова з такою легкістю витрачати наші гроші на всякі дурниці. Мої спроби напоумити її ні до чого не привели, ми тільки посварилися. І це вже в перший тиждень мого повернення.

Тепер дружина і зовсім заявила, що мені потрібно не гаяти часу і знову вирушати на заробітки, поки на моє місце когось не знайшли. Мовляв, така грошова робота довго чекати не буде. Я ж нікуди їхати не планував.

Збирався зайнятися ремонтом, відпочити, пізніше якусь роботу знайти в нашому місті. І тепер чую таке. Зараз поїду, ремонт не зробимо, гроші вона на вітер пустить. А заради чого? Щоб через півроку все повторилося?

You cannot copy content of this page