Я згадав, що колись був школярем лише тоді, коли пішов до школи мій син. Мене батьки ніколи не контролювали і не питали, чи я зробив уроки, за рідкісними винятками, коли я сам просив допомогти, якщо чогось сам не розумів, але це було в молодших класах.
Вони регулярно по черзі ходили на батьківські збори, здавали гроші на ремонт класу чи подарунок вчительці, підписували щоденник, і у цьому все.
Мені навіть на думку не спадало прийти до школи, не вивчивши уроки. Школу я закінчив із середніми результатами, вступив до коледжу, потім уже працюючи закінчив університет, за який платив сам.
Я звик сам планувати свій час і відповідати за свої вчинки, також навчав і сина. Все було нормально, доки він не пішов до школи.
Тут наші з дружиною думки виховання сина змінилися. Я вважав, що дитина сама впорається з домашнім завданням, і допомагати потрібно лише у тому випадку, коли вона попросить.
Але дружина вирішила, що сина потрібно контролювати, і уроки він почав робити, коли вона приходить з роботи і сидить біля нього, поки він вчить.
Син постійно відволікається, кілька разів запитує, чи правильно він написав. Часто дружина дратується і починає переходити на крик, тоді я втручаюся і вимагаю залишити дитину в спокої.
Після цього дружина не розмовляє зі мною кілька днів. Вирішили віддати сина на продовжену групу, щоб додому приходив із уже вивченими уроками, але це не допомогло, бо дружина змушує його читати чи писати додатково, вважає, що навчання зайвим не буває.
Те, що дитині потрібний відпочинок, її не хвилює, головне навчання.
Я намагався довести, що вона робить тільки гірше і синові після уроків потрібний відпочинок, але марно.
На канікулах дружина задає дитині завдання, а потім увечері перевіряє. Якщо не зробив, значить буде покараний.
Синові заборонено сідати за комп’ютер, виходити надвір, відбирається телефон. Виявилося, що таким чином навчала уроки і моя дружина, батьки навіть телевізор не включали і ходили навшпиньки, щоб не заважати, а потім так само скрупульозно перевіряли зроблене.
На канікулах вона займалася з репетиторами, коли її подруги бігали на вулиці і тепер цим дуже пишається.
Я став помічати, що син робить уроки, щоб тільки від нього відстали, не виявляє нікого інтересу до навчання, постійно перебуває у напрузі.
Намагаюся без скандалів довести це до дружини, доки не пізно, якщо не зрозуміє, тоді не знаю, що робити.
