Ми зустрічаємося з хлопцем уже два роки. Познайомилися одразу як вступили до коледжу. Перші місяці наших стосунків були для мене справжнім випробуванням.
Я постійно дізнавалася, що він мене обманює з будь-якого приводу, дзвонить своїм колишнім, у коханні їм зізнається, у коледжі на моїх очах мало не обіймався з іншими дівчатами. Зрад як таких, слава Богу, не було.
Загалом, виявився він справжнім бабієм. Я намагалася з ним розійтися протягом чотирьох місяців, намагалася припинити будь-яке спілкування, але він бігав за мною, просив вибачення, обіцяв, що такого більше не повториться.
Я поверталася, але все повторювалося знову і знову. У мене траплялися через це нервові зриви, істерики. Одного разу я дізналася, що він цілувався з іншою. Для мене це був страшний удар, було дуже боляче, довго плакала.
Я цілий місяць із ним взагалі не спілкувалася, уникала його. Він дуже довго просив вибачення, говорив, що не може без мене, любить, хоче бути зі мною. Минув час, і ми знову стали спілкуватися. Тягнуло мене до нього і все.
Я почала помічати, як він змінюється на моїх очах, припинив усяке спілкування з багатьма дівчатами, перестав навіть сидіти в соцмережах. Тоді в мене був складний період у житті, проблеми з житлом, з грошима, з навчанням і я сама не помітила, як він став для мене і мамою, і братом, і подружкою.
Познайомив мене з батьками. Я сама ніколи б не повірила, що бабії змінюються, але переконалася в цьому на власному досвіді. Відтоді минуло більше року, він дуже змінився.
Зараз я впевнена, що він тільки мій, хоча перші місяці після того, як він змінився, я дуже в цьому сумнівалася. Я ревнувала його до всього, що рухається і не рухається. Я просто була параноїком.
Я могла через будь-яку дрібницю влаштувати йому істерику. Я плакала, била його кулаками. Я і справді боюся його втратити, боюся, що він зрадить. Це все через те, напевно, що він у мене перший чоловік.
Але час, як то кажуть, лікує і якось усе само забулося. Зараз ми з ним спокійно, сміючись, згадуємо той час, усіх його пасій. Цілими днями ми з ним разом, веселимося, гуляємо. Я вважаю, що ми створені одне для одного.
Я його шалено люблю і він мене любить. Начебто в нас усе чудово, але дуже часто мені сниться, що він мене не любить, що він на моїх очах цілує, обіймає інших дівчат: і своїх колишніх, і якихось незнайомих.
У снах він не звертає на мене уваги, ігнорує. Я через це злюся на нього, кричу, плачу, а він мовчки йде або дивиться то злими, то байдужими очима. Буває, що уві сні він часто кудись йде, а я його шукаю скрізь, не можу знайти, плачу.
Прокидаюся ночами або під ранок у сльозах, серце скажено колотиться. Довго потім не можу заснути, вранці часто зла через ці сни. Невже це моя підсвідомість відтворює мої страхи, і не дає забути про ті неприємні моменти?
Ці сни сняться регулярно вже майже рік. Мене вони дуже турбують і лякають. Мені снилося навіть уві сні, що я вбила дівчину, з якою він цілувався.
Перший час я думала, що дурниці це все, що завгодно адже може наснитися, але зараз мене це вже турбує. Мені дуже страшно, що якийсь із цих снів може виявитися віщим…
