– Ніно Сергіївно, ви ж розумієте, що у вашому віці знайти хорошу роботу практично неможливо, – жінка за столом навіть не намагалася приховати поблажливу посмішку. – Зараз скрізь потрібні молоді, енергійні, такі, що володіють сучасними технологіями…
Ніна машинально смикнула рукав строгого жакета, купленого ще три роки тому спеціально для важливих зустрічей. У свої шістдесят два вона мала гідний вигляд – доглянута, підтягнута, з акуратною стрижкою. Але зараз, під оцінювальним поглядом начальниці відділу кадрів, почувалася старомодною старою бабусею.
– У мене двадцять п’ять років досвіду роботи головним бухгалтером. Я прекрасно знаю і 1С, і Excel… – почала вона, але її перебили.
– Ось саме – двадцять п’ять років на одному місці. А зараз усе змінюється. Потрібно мислити сучасно, бути в тренді. Вибачте, але ми шукаємо більш молодого фахівця.
Вийшовши з офісної будівлі, Ніна присіла на лавочку. Це була вже п’ята співбесіда за останній місяць. І скрізь одна відповідь – надто стара.
Хоча вголос це формулювали більш делікатно: “недостатньо динамічна”, “не відповідає корпоративній культурі”, “потрібен більш гнучкий підхід”.”Як же так? Ще півроку тому я була незамінним фахівцем, а тепер раптом стала старою і непотрібною?”
Її думки перервав телефонний дзвінок. На екрані висвітилося “Марія-дочка”.
– Мамо, ну як співбесіда? – у голосі доньки звучала надія.
– Без результату, Марійко. Кажуть – вік не той, – Ніна намагалася говорити спокійно, але зрадницький клубок у горлі видавав її стан.
– Мамуль, може, до нас переїдеш? Ми з Павлом давно кличемо. У Києві більше можливостей…
– Ні, донечко. Не хочу бути тягарем. Та й квартиру шкода кидати – стільки років платили з батьком.
– Який тягар, мамо! Ти що! З онуком допоможеш, мені легше буде…
– Дякую, рідна. Але я впораюся. Що-небудь придумаю.
Ніна важко зітхнула. Переїжджати до дочки вона категорично не хотіла. Марія з чоловіком жили в однокімнатній квартирі, тепер ось дитина з’явилася. Куди там ще мати-пенсіонерка?
Та й гордість не дозволяла визнати поразку – все життя вона сама справлялася, інших підтримувала.
Увечері, переглядаючи новини в інтернеті, Ніна натрапила на статтю про самозайнятих. “Але ж це думка”, – подумала вона. За роки роботи в неї з’явилося багато знайомих підприємців, яким вона періодично допомагала зі звітністю. Може, варто почати свою справу?
Наступного дня вона зібрала всю інформацію про реєстрацію самозайнятих і написала Миколі Петровичу – директору невеликої будівельної фірми, з яким у неї склалися добрі стосунки.
– Ніночко Сергіївно, звісно візьму вас! – зрадів він. – А то ці молоді бухгалтери такого накрутять – потім не розберешся. Ви хоч знаєте, що робите.
Так з’явився перший клієнт. Через тиждень підтягнулися ще двоє знайомих підприємців. А потім спрацювало сарафанне радіо – хтось комусь порадив досвідченого бухгалтера, і клієнтська база почала потихеньку зростати.
Але не все було гладко. Ніна зіткнулася з проблемою, якої не очікувала, – конкуренцією з боку молодих і більш “просунутих” колег.
– Ніно Сергіївно, вибачте, але ми вирішили перейти до іншого бухгалтера, – повідомив їй один із клієнтів. – Там молода дівчина, вона і в інстаграмі рекламується, і телеграм-канал веде. Усе сучасно, красиво…
– Але хіба були претензії до моєї роботи? – розгублено запитала Ніна.
– Ні, що ви! Просто зараз треба бути в тренді, розумієте? А вона ще й дешевше бере.
Увечері, обдумуючи ситуацію, Ніна вирішила зайти в інстаграм цієї самої “дівчини”. На екрані миготіли яскраві картинки з порадами з оподаткування, фотографії щасливої блондинки на тлі графіків, бадьорі пости про те, як важливо “бути в тренді”.
“Господи, яка маячня,” – подумала Ніна. – “Податковий кодекс від красивих картинок в інстаграмі не змінюється. Але ж працює! Людям подобається ця мішура…”
У двері подзвонили. На порозі стояла сусідка, Валентина Михайлівна, з якою вони часто ділилися кулінарними рецептами.
– Ніночко, допоможіть розібратися! Тут онук мені телефон новий купив, а я в ньому нічого не розумію. Може,зможете пояснити, як ним користуватися?
І тут Ніна зрозуміла. Ось вона – ніша! Поки молоді женуться за трендами і роблять красиву упаковку, можна працювати з тими, кому потрібна спокійна, зрозуміла допомога. Без модних слів і яскравих картинок.
Вона допомогла Валентині Михайлівні розібратися з телефоном, а потім вирішила ризикнути:
– А ви не знаєте, може комусь із ваших знайомих потрібна допомога з бухгалтерією? Я зараз як самозайнята працюю, беру недорого. І пояснюю все зрозуміло, без цих сучасних незрозумілих термінів.
– Ой, а моя подруга якраз скаржилася! У неї невеликий магазин, так колишній бухгалтер пішла. Молода дівчинка прийшла, все красиво розповідає, а у звітах помилки. Я їй про вас розповім!
Так з’явилася нова стратегія – працювати з тими, кому важливіші надійність і зрозумілість, ніж модна упаковка. Ніна навіть створила групу для своїх клієнтів, де простою мовою пояснювала зміни в законодавстві та відповідала на запитання.
Поступово справи пішли в гору. З’явилися постійні клієнти, які цінували її досвід і людський підхід. Дехто навіть спеціально рекомендував її своїм знайомим “у віці”, як бухгалтера, який “говорить зрозумілою мовою”.
Одного вечора зателефонувала донька:
– Мамо, ти уявляєш, моя начальниця тебе порекомендувала своїй подрузі! Каже, вперше зустріла бухгалтера, який може нормально пояснити, що там із цими податками відбувається.
– Правда? – здивувалася Ніна. – А звідки вона про мене дізналася?
– Так я їй розповіла, як ти свою справу почала. Вона загорілася – каже, зараз багато людей старшого віку бізнес відкривають, а з молодими бухгалтерами їм складно спільну мову знайти.
“Старшого віку” – ці слова більше не різали слух. Навпаки, Ніна зрозуміла, що її вік і досвід – це перевага. Вона розмовляє однією мовою зі своїми клієнтами, розуміє їхні проблеми та страхи.
Через півроку клієнтів стало стільки, що довелося відмовляти новим. А ще через місяць сталося несподіване – їй зателефонувала та сама молода конкурентка з розкрученим інстаграмом.
– Ніно Сергіївно, можна з вами зустрітися? – у голосі дівчини звучала невпевненість. – Тут така справа… У мене клієнт складний, ніяк не можу зі звітністю розібратися. Може, підкажете?
За чашкою кави з’ясувалося, що за красивою картинкою в соцмережах ховається багато прогалин у знаннях. Дівчина, Олена, зізналася, що іноді просто не розуміє, що робити, а запитати немає в кого – боїться здатися некомпетентною.
– Знаєте, я ж теж колись починала, – посміхнулася Ніна. – І теж багато чого не знала. Але мені пощастило – були старші колеги, які допомагали, пояснювали.
Вони проговорили кілька годин. Ніна пояснювала складні моменти, ділилася досвідом, а Олена уважно слухала і записувала.
– Ніно Сергіївно, а може… може, ви б узяли мене в учениці? – раптом запитала вона. – Я б допомагала вам із документами, а ви б мене вчили. А то в мене гарний інстаграм, але іноді страшно – раптом щось наплутаю, а відповідати-то мені.
Ніна задумалася. Але ж це дійсно вихід – вона отримає помічницю, яка візьме на себе частину роботи і сучасне просування, а та натомість передасть свій досвід. Та й приємно, що молодь визнає цінність твоїх знань.
– Добре, – кивнула вона. – Тільки врахуй – я вимоглива. І красивими картинками тут не відбудешся.
– Звісно! – зраділа Олена. – Я все розумію. Головне – навчитися працювати правильно.
Увечері, повернувшись додому, Ніна довго сиділа на кухні, дивлячись у вікно. Згадала, як півроку тому почувалася нікому не потрібною “старенькою”. А сьогодні до неї по пораду прийшла молода, успішна дівчинка з тисячами підписників.
Задзвонив телефон – донька.
– Мамо, як справи? Що нового?
– Уявляєш, Марійко, у мене тепер учениця з’явилася! – у голосі Ніни звучала гордість. – Молода дівчина, але тямуща. Будемо разом працювати.
– Чудово! А пам’ятаєш, як ти переживала, що нікому не потрібна? А тепер у тебе і свій бізнес, і клієнтів повно, і навіть учениця є!
– Пам’ятаю, – усміхнулася Ніна. – Просто тоді я думала, що вік – це мінус. А виявилося – навпаки. Головне – знайти правильне застосування своєму досвіду.
Наступного дня вони з Оленою зустрілися, щоб обговорити деталі співпраці. Молода дівчина принесла ноутбук із презентацією, де все було гарно оформлено і структуровано.
– Дивіться, Ніно Сергіївно, я тут накидала план. Ми можемо об’єднати ваш досвід і мої навички в соцмережах. Створимо щось на кшталт “бухгалтерії для різного віку”! Ніна дивилася на ентузіазм Олени та посміхалася.
Колись вона сама була такою – сповненою ідей та енергії. А тепер може передати свій досвід молодому поколінню.
“Як все-таки цікаво складається життя,” – подумала вона. – “Півроку тому я вважала себе занадто старою для сучасного світу. А тепер зрозуміла – річ не у віці. Просто потрібно знайти своє місце, де твої особливості будуть перевагою, а не недоліком.”
За наступні півроку їхній з Оленою бізнес розквітнув. Молода партнерка справді виявилася тямущою – схоплювала все на льоту, уважно слухала поради, а головне – щиро хотіла вчитися. Ніна із задоволенням ділилася досвідом, пояснювала складні випадки, разом вони розбирали проблемні ситуації клієнтів.
– Знаєте, Ніно Сергіївно, – сказала якось Олена, – я раніше думала, що головне в нашій професії – це знати всі нові програми та вміти красиво подати інформацію. А тепер зрозуміла – важливіше розбиратися в суті питання і вміти пояснити клієнту так, щоб він зрозумів.
– Правильно зрозуміла, – кивнула Ніна. – Технології змінюються, а базові принципи залишаються. Якщо знаєш основу – з усім іншим розберешся.
Їхній тандем виявився дуже успішним. Олена займалася просуванням у соцмережах і залучала молодих підприємців, а Ніна працювала з клієнтами старшого віку. При цьому вони постійно обмінювалися досвідом – Ніна навчала Олену премудростей бухгалтерії, а та допомагала їй освоювати сучасні технології.
Одного вечора, коли вони засиділися над складним звітом, Олена раптом сказала:
– А знаєте, я ж тепер своїм підписникам часто розповідаю про вас. Про те, як важливо не боятися починати щось нове в будь-якому віці. Багато хто пише, що це їх надихає.
Ніна зніяковіла:
– Та годі, чого там надихаючого? Просто життя змусило крутитися.
– Ні, правда! – гаряче заперечила Олена. – Ви ж приклад того, як можна перетворити удаваний недолік на перевагу. Я навіть пост про це написала – отримала купу відгуків. Особливо від людей старшого віку, які бояться залишитися без роботи.
У цей момент задзвонив телефон. Телефонувала донька.
– Мамо, увімкни телевізор! Там зараз про самозайнятих пенсіонерів розповідають, і тебе згадали!
– Як згадали? – сторопіла Ніна.
– Олена ж писала про тебе у своєму блозі! Вони це в сюжет включили – як приклад успішної адаптації людей старшого віку до сучасних реалій.
“Треба ж, – подумала Ніна, – ніколи б не подумала, що в моєму віці стану прикладом для інших. Хоча… чому б і ні? Адже справді багато хто боїться змін, вважає себе занадто старим для чогось нового.”
Незабаром їх з Оленою запросили виступити на міському форумі підприємців. Ніна спочатку відмовлялася – боялася публічних виступів, але потім вирішила ризикнути. Зрештою, якщо вона змогла започаткувати свою справу у шістдесят два роки, то зможе й промову розумну сказати.
Їхній виступ мав несподіваний успіх. Особливо зал зворушила історія про те, як вони знайшли одне одного – досвідчений фахівець, який втратив роботу через вік, і молода дівчина, якій не вистачало практичних знань.
Після форуму до них підійшла жінка, яка представилася викладачем економічного коледжу…
– У мене до вас пропозиція, – сказала вона. – Чи не могли б ви провести кілька майстер-класів для наших студентів? Їм було б корисно побачити такий приклад співпраці різних поколінь.
Так у їхньому житті з’явився ще один напрям – викладання. Двічі на місяць вони проводили заняття для студентів, де Ніна ділилася практичним досвідом, а Олена розповідала про сучасні способи ведення бізнесу.Спеціально для сайту Stories
У свій шістдесят третій день народження Ніна сиділа в оточенні сім’ї та близьких друзів. Тут були і дочка із зятем, які приїхали з маленьким онуком, і Олена з чоловіком, і кілька постійних клієнтів, які стали за цей час хорошими друзями.
– Мамо, – сказала Марія, – я так пишаюся тобою! Ти не уявляєш, як я рада, що ти тоді не здалася.
