– Настав другий етап психологічного надлому. 18-й день війни, подібні випробування важко переносити навіть підготовленим людям. Додамо до цього фізіологію, відсутність сну, зміну звичок тощо. Народ починає просідати. Я добре відчуваю ці речі, тому ви мене дивитеся. Для людей, схильних до самоаналізу, це видно, а для багатьох ні, і я поспішаю попередити. У чому полягає ця фаза? У розчаруванні та невірі у перспективі та адекватність влади.
– З погляду інформаційно-психологічної операції супротивника, їхньою блакитною мрією є зруйнувати зв’язок між народом та урядом. Вороги про це мріють.
– Ви чи за, щоб вороги досягли своєї мети, чи проти.
– Чекайте. Буде ще третя фаза. Вона буде страшніша і не залежатиме від наших реальних успіхів на полі бою. Ця фаза настане автоматично, неминуче.
– У цей момент треба стати суворішим до себе і зайнятися легким самоаналізом. Наглядати за собою. А чи не поплив я? Від того, що ви попливете, не буде краще нікому. Тому що психологія негайно позначиться на фізіології, ви почнете сваритися, і все буде як снігова куля. У цей момент людина котиться у вир психологічної катастрофи.
– А починається це все із програшу вольового конфлікту. Вольовий конфлікт ви програєте тоді, коли ви починаєте вірити у новини раніше, ніж ви встигли їх перевірити. Коли ви з версії трактування подій вибираєте найгірше. Наприклад, новини про те, що влада покинула Маріуполь.
– Треба думати про людей добре. Людина руйнує себе, коли починає думати про інших людей погано. Це чітко залізна закономірність. Як тільки ви починаєте погано думати про людей, стає погано не людям, а вам. Не допускайте цього. Ще буде дуже багато випробувань. Тільки від нас залежить чи виграємо ми, чи ні.
