Історії про кохання

Ти кидаєш мене і йдеш жити до Ангеліни? Ясно. Ти надовго йдеш, Ромо? У сенсі, вечерю тобі гріти чи ні

– ТАК, РОМОЧКА, АЛЛО … Твоя дружина на дроті. Що скажеш, любий? Що-що? Чути погано… А тепер зрозуміла. Ти кидаєш мене і йдеш жити до Ангеліни? Ясно. Ти надовго йдеш, Ромо? У сенсі, вечерю тобі гріти чи ні?

А, ти назавжди ідеш від мене до неї?… Ось ти спантеличив. Слухай, Ромо, я не зрозуміла. Я тобі сьогодні тут спіднє-боксери купила, дві пари. Мені їх тепер самої носити, чи що? Так вони мені тільки на кулак налізуть – у тебе ж дупа як у кошеня. І така ж волохата. Чи на ганчір’я їх пустити?

Що кажеш, Ромо? Твоє рішення остаточне і безповоротне, бо я суха і бездушна? А твоя Ангеліна, значить, душна? … Ні, це все зрозуміло, ти тільки скажи – мені тепер можна твої безглузді стрілялки з ноуту видаляти чи ні?

Рома, чому ти бубониш, що я несерйозно ставлюся до ситуації? Я ставлюся до неї дуже серйозно! І в мене до тебе життєво важливе питання: ось зранку у нас на роутері червоний вогник горить. Це не є небезпечним? Він не вибухне?

Що ти психуєш там, Ромео? Ні, я все чудово почула. Ти вважаєш, що наш сімейний корабель дав тріщину і йдеш від мене до Ангеліни… До речі, вона там далеко? Будь другом, спитай у неї: вона сіянкц на ринку вчора по чому брала?

По сорок п’ять? Нормально. Це в третьому кіоску від західного входу, так?… Рома, не психуй, це мені треба психовати, тому що я сподівалася на Людкин сіянок, а вона, мимра далекосхідна, вже Анатолійовичу весь сплавила. Ось, блін, коміки, з вами не лише без чоловіка, а й без цибулі залишишся.

Що ти, Ромо, такий невдоволений? Чого-чого?… Чекаєш, коли я запитаю, чому ти пішов до Ангеліни? Хм. Взагалі я хотіла поставити питання по-іншому. Ромо, в чому ти пішов до Ангеліни?

У картатій сорочці? Ромо, у тебе хоч комір не брудний? А рукава перевірив? Не підставляй мене будь-ласка, ти ж не кожен день від дружини йдеш. Міг би і чисту сорочку надіти, не переломився б мабуть.

Що кажеш, Ромчику? Ти ж чекаєш, коли я запитаю, чому ти пішов до Ангеліни? Ось уїдливий ти прищ! Ну добре-добре, вважай, що запитала, якщо тобі так треба. Тож чому?

Тому що Ангеліна – креативна у ліжку? Отак номер! І в чому це виражається, Ромо? Вона поперек ліжка спить, чи що? Або що?

Кажеш, Ангеліна велика вигадниця?… Вау! Ні, Ромочка, про смаки, звичайно, не сперечаються, але дивні в тебе забаганки, як я подивлюся. Спали ми з твоєю Ангеліною разом, коли у Петрових на хрестинах насвинячилися. Нуль! Рома, вона була у ліжку повний нуль!

Твоя Ангеліна вся розкорячилася на дивані, як курка гриль, всю ніч цмокала, жувала мій черевичок, а під ранок опісалася. Віриш – ні, але жодного задоволення мені її креатив не приніс. Оригінал ти, любий Ромочко.

Що що? Ти шкодуєш, чому я не закочую сцен і не вию в голос? Чоловіче, ти бачиш час? У мене перукарня на шість. По-твоєму, я маю йти на стрижку як зарьована курка?

Рома, ти все-таки вважаєш, що я безалаберно ставлюся до втрати чоловіка? Гаразд, давай поставлюсь алаберно. Ексклюзивно для тебе. Рома, своїм відходом ти справді вибив у мене ґрунт з-під ніг. Геть!

Негідник ти, Ромо. Ти пішов до Ангеліни, хоча чудово знаєш, що у Вовки завтра батьківські збори, а в мене о сьомій годині депіляція. Ти, значить, перекидатимешся в ліжку зі своєю креативною і Ангеліною, а я тут хоч розірвись?

Що ти кажеш, Ромео? На розділі майна наполягати не будеш? Ура, слава тобі Господи! Тобто твою зарядку тепер можна віддати Вовці, а то в нього стара накрилася? Гарний тато, хвалю.

Ромо, про що ти там ще ниєш? Хочеш, щоб я згадала всі прожиті роки, засумувала і поплакала заодно з тобою? Е-пе-ре-се-те, ось прибило тебе не вчасно! Ти знаєш, що в мене дві банки з огірками помутніли і здулися? Ось де справжня мелодрама, обидві банки переробляти доведеться, а в мене перукарня на носі.

Бачу, Ромо, тобі хочеться якогось руху та серйозної подружньої розмови? Ну, викладай бігом, бо в мене пельмені закипають і скоро буде не до тебе.

Ти кажеш, стосунки з Ангеліною у вас тривають уже давно і вона чекала на тебе цілих пів року? Рома, ти мене ображаєш! Пів року – хіба термін? Я от п’ять років чекала, коли ти полицю для взуття приколотиш, і то не розсипалася.

Слухай, Ромику. Я розумію, що в тебе зараз сентиментальний настрій, але ти передай своїй Ангелині. Вам, звичайно, треба зараз будувати спільний побут, нести витрати та інше… Але нехай не забуває, що вона мені за крем триста п’ятдесят винна. Я вам не племінниця олігарха – крем ліворуч і праворуч роздавати.

Ну ось, з цим розібралися, Ромчику. Щось я ще хотіла спитати… згадала! Ромо, ти мене ще хоч трохи цінуєш? Ти мене хоч трохи любиш? Випробовуєш до мене залишки колишніх почуттів? Розумничка. Тоді поясни, як антивірусник у ноутбуці оновлювати? Тобі нічого не варте і мені приємно.

Ну чого ти там зубами скрипиш, Ромо? Кажеш, я поводжуся як колода, ніби й не було цих п’ятнадцяти сімейних років? А ти чекав бурхливої ​​реакції та річки сліз?

Гадство, Ромко, я б з радістю, але в мене в одній руці черпак, а в другій я майонез у холодильнику шукаю. Ти його до Ангелини в придане не забрав? Хто тебе знає, там же цілих півпачки було.

А ось знайшла! Молоток, Ромко, майонез залишив нам, не зовсім ти пропащий. Слухай, якщо тобі не жити без телефонного скандалу – набери мене пізніше. Я спитаю Людку, про що вона зі своїм колишнім скандалила, нехай хоч конспект хоч трохи накидає? Я ж у житті баба мирна. Не така креативна, як дехто.

Вам також має сподобатись...