Я давно спостерігаю за родиною своєї сусідки і дивуюся. Невже цих люди влаштовує таке життя?
Розповідаю по порядку. Коли я переїхала до цього будинку, Галина вже мала двох дітей. З сусідньої квартири долинали крики. Було видно, що люди бідно живуть.
Минали роки, і Галина привела у світ ще двох малюків, причому досить швидко одного за іншим. Нині сусідці 35 років, і вона при надії п’ятою дитиною. І все це відбувається на тлі того, що в сім’ї у жінки справжній балаган.
Ви самі розумієте: прогодувати стільки ротів досить складно. Для цього потрібні гроші та інші ресурси. Та банально пограти з кожним, приділити увагу. Зрозуміло, Галина не працює. Гроші до будинку приносить лише чоловік. Але є нюанс.
Григорій – огидний чоловік. Я чую, як він постійно репетує на дружину і дітей, він завжди всім незадоволений. Крики стають голоснішими, коли сусід припадає до пляшки. Робить він це систематично, якщо що. Якось ми з ним навіть подряпалися через це.
Якось вони лаялися так голосно, що витримати було вже неможливо. Та й було це майже опівночі. У мене як на зло того дня безперестанно боліла голова.
Загалом, терпіти я вже не могла і вирішила піти до сусідів, попросити їх бути тихішою. У відповідь мені нахамили і сказали тримати рота на замку.
Збентежена, я відразу викликала поліцію. Треба віддати поліцейським належне, вони зуміли втихомирити сусіда. Після того випадку ми з ним навіть вітатись перестали. А Галя стала ще сумнішою, ніж вона була зазвичай.
Як допомогти сусідці
Якось я побачила на шиї сусідки великий синець. Мені стало за неї страшно. Я чудово розуміла, звідки він там узявся. Але що я з цим могла зробити? Зустрівши Галину в магазині того дня, я запитала у неї, чи не потрібна їй допомога. У наші дні є безліч центрів, які допомагають жінкам та їхнім дітям.
Але Галя впевнено заявила:
«А ти про це? Та я просто впала, все гаразд. Можеш не переживати».
Я не знала, що робити. Не буду ж я насильно пропонувати свою допомогу. Все-таки йдеться про дорослу жінку, яка має свою голову на плечах.
Сусідці ставати матір’ю вп’яте за кілька місяців. Дивлюся на її дітей, і гірко стає. Ні про яке щасливе дитинство тут і не йдеться. Бідолаги харчуються аби як, бліді всі. І речі один за одним доношують!
Але найгірше навіть не це, а те, що 2 тижні тому не стало її чоловіка. тромб. Овдовіти у 35 років із п’ятьма дітьми — не про таке мріяла Галина, я впевнена. Не уявляю, що вона збирається робити далі. Але мені її зовсім не шкода. Ніколи не розуміла людей, які заводять стільки дітей, не думаючи про їхнє майбутнє.
А ось дітки такого не заслужили! Що ж на них чекає тепер?
