Мені 53 роки. У 20 років не заплановано одружилася. Чоловік виявився ігроманом та награв масу боргів.
Жили погано, постійно скандалили, і я з донькою тікала ніч-за-північ до батьків. Коли доньці було 16 років, трагічно пішла з життя моя мама, швидко та тяжко.
Перед відходом сказала, що я не дозволила їй жити своїм життям зі своїми вічними проблемами.
Бабуся мою доньку дуже любила, фактично виховала її. Я працювала, доньці уваги не приділяла, все лише забороняла та карала побоями.
Після відходу мами з батьком дочки роз’їхалася, перейшли жити до мого батька. З дочкою вже погано ладнали.
Я вийшла заміж вдруге і разом із дочкою переїхали до іншого міста до чоловіка. Батько дочки добровільно пішов із нашого життя. А за рік загинув мій батько. Загалом, протягом трьох років три втрати.
Стрес. Дочку я якось з горем навпіл казала в інститут і поселила в гуртожитку, тому що у чоловіка дуже маленька однокімнатна квартира.
Ось тут почалися мої муки. У доньки не співпали бажання та можливості, у коштах ми були обмежені, оплачувала насилу її навчання.
Постійно вона приходила і плакала ридма, просила модні речі тощо. Моє серце розривалася, що могла, виконувала.
У старому своєму місті купила для неї трійку хорошу, зробила ремонт, після інституту дала їй стартовий капітал на свою справу.
Начебто все налагодилося, але спокою не було. Ніяк у неї не виходили стосунки, завжди її кидали. Після цього депресія, сльози, звинувачення мене у всьому.
Переїхала вона в наше велике місто, винайняла квартиру, купила з моєю допомогою хорошу машину. Квартиру у старому місті оплачувала я.
Потім вирішила продати її та купити в нашому місті для неї. Попросила її допомогти мені вивезти її речі зі старої квартири, на що отримала відмову.
Сама поодинці розібрала великі речі, запакувала, перетягла без ліфта і перевезла своєю машиною в гараж. Продала квартиру. Попросила вибрати для придбання їй квартиру, щойно вибрали.
Я на себе оформила іпотеку, купили квартиру, вона вселилася. Я зітхнула, а дарма. Зараз я щодня вислуховую, яка погана квартира, яка я нікудишня, я її не люблю, з чоловіками не виходить через мене. Я згодна, але нічого не змінити. Мабуть я багато їй дала…
