У голові спалахують ті дитячі спогади, стає страшно, щоб таке не повторилося в моїй родині…

У дитинстві мій батько, як і багато інших мужиків, любив трохи пригубити. Бувало наприкінці робочого тижня, щоб розслабитися. Потім випивав на роботі зі своїми співробітниками. З різних приводів і без приводу. В одного сьогодні день народження, інший доньку заміж видав, а третього підвищили.

Спочатку це було якось терпимо. Ну, бувало після роботи приходив напідпитку, зате не затримувався, та й на дачу їздив, на городі мамі допомагав. Йшов час, батько почав дозволяти собі приходити то о 2-й годині ночі, то під ранок.

Я неодноразово прокидалася вночі і чула, як мати сиділа біля вікна і чекала п’яного батька, як вона тихенько сиділа і плакала. Мені було шкода її. З батьком я практично не розмовляла, мені просто не було про що з ним говорити.

Може, була ще просто злість за його вчинки, за те, що він неодноразово обіцяв моїй мамі, що такого більше не повториться, а це повторювалося знову і знову. Бував час, коли ми просто з ним сиділи в одній кімнаті й мовчали. Були важкі часи для нашої родини.

Ходили навіть чутки, що батько завів коханку. На той час я була вже у 8 класі. Ось одного разу повернувшись додому, я застала картину, яка шокувала мене просто, залишила глибоку психологічну травму. Батько, як завжди напідпитку після роботи, сидів у залі й щось майстрував.

Мати сиділа на кухні й ковтала пігулки одну за одною. Її настільки все дістало, що вона хотіла вкоротити собі віку. Від побаченого я просто не змогла промовити ні слова, кинулася в істеричний чи то плач, чи то крик. Батько зрозумів, що щось не так і кинувся до матері.

Почав її заспокоювати зі словами подумай про дітей. Що було далі пам’ятаю смутно. Батьки тижнів зо два один з одним не розмовляли, мати неодноразово підводила нас із братом до теми розлучення. Зате батько після того, що сталося, почав з’являтися з роботи вчасно і тверезий.

Але це було недовго. Йшли роки, і в родині нічого не змінювалося. Мати навчилася терпіти і закривати очі на те, що відбувається, адже куди їй із двома дітьми, яким потрібно було вступати. Я після 11 і брат після 9 класу, а вона не працювала. Сама б не впоралася.

Батько хоч і випивав, але гроші додому приносив. Я хотіла скоріше втекти від всього цього і поїхала в інше велике місто, подалі від сім’ї. Тікала від тих проблем, що були вдома. Я не хотіла повертатися і додому приїжджала рідко. Я твердо вирішила, що додому не повернуся ніколи.

Зараз у мене своя сім’я. Заміжня я рік, хоча живемо разом уже три роки, є 6-ти місячна донька. Я щаслива. У мене люблячий чоловік. Але ось є проблема: коли намічається якась п’янка, день народження або на роботі хтось виставляє, мене починає колотити.

У голові спалахують ті дитячі спогади, стає страшно, щоб таке не повторилося в моїй родині. Адже найважче, коли від того, що відбувається в сім’ї, страждають діти.

You cannot copy content of this page