Зі своїм чоловіком я познайомилася заочно, не підозрюючи, що все моє життя перетвориться на кошмар. Я закінчила технікум зв’язку і пішла працювати за фахом.
Наш телефонний вузол обслуговував військову частину, де служив зв’язківцем мій майбутній чоловік. Ми так часто розмовляли з ним телефоном у службових справах, що одного разу він запропонував зустрітися.
Служити йому залишалося ще півроку. Весь цей час ми зустрічалися, ходили в кіно, на танці. Коли він їхав додому, то сказав, що приїде за мною. Майбутня свекруха зустріла мене не привітно.
Ця жінка сказала, щоб я не розраховувала на столичну прописку, через яку я нібито і приїхала. Весілля було в нас дивне. На нього приїхали тільки моя мама і брат, а свекруха не була присутня.
Оселилися ми з чоловіком усе-таки в них. Одну кімнату відвели нам, чотирнадцять метрів, найменшу в трикімнатній квартирі. Іншу кімнату займала його молодша сестра, а в третій жили батьки.
Життя моє було суцільним кошмаром. Я прибирала у квартирі, готувала ночами, бо вдень була на роботі, а ввечері, коли вони всі збиралися на кухні, мені місця там не було. Змінився і чоловік.
Коли я завагітніла, змусив позбутися дитини. Сказав, що жити й так тісно, а ти зі своєю дитиною. Я зробила так, як він наказав, про що шкодую і каюся досі, і подала на розлучення.
У цей час набирали цивільних зв’язківців у нашу військову частину і я поїхала. Там познайомилася з молодим лейтенантом, і він зробив мені пропозицію.
В мене якраз була відпустка додому, і я сказала, що дам відповідь після приїзду. Додому я їхала через столицю. У мене був час, і я заїхала до своєї подруги, з якою разом працювали. Я розповіла, що скоро виходжу заміж.
Яке ж було моє здивування, коли через кілька днів до мене додому приїхав мій колишній чоловік. Йому про мене розповіла подруга. Він на колінах просив вибачення у мене і моєї мами, просив усе забути і повернутися.
Обіцяв, що все буде по-іншому, що він розміняє з батьками квартиру і я пробачила. Зараз синові 25 років, живемо ми так само всі разом. Його сестра вийшла заміж, у неї двоє дітей.
Чоловік п’є, його батьки зі мною не спілкуються і готую я так само вночі, але вже, щоб не зустрічатися з ними. За ці роки було все: і бійки, і сварки, і виклик міліції.
Ремонту у квартирі не було 30 років, бо кожен вважає, що це не його справа. Син зустрічається з дівчиною, але привести до нас додому, познайомити соромиться. Найболючіше те, що Бог давав мені шанс, але я ним не скористалася.
