Ніколи не давай грошей кавалеру (правда тато сказав інше слово, що позначають чоловіка з яким жінка полягає в сексуальному зв’язку, але мене читають трепетні люди).
Чоловік сам має вирішувати свої фінансові проблеми. – Але татусь, він ще не заробляє, я хочу йому допомогти. – Якщо чоловік не заробляє, то й жінку йому рано.
Це я попросила у тата грошей у борг, щоб купити куртку своєму хлопцю, який був або поет, або музикант. Грошей тато не дав, хоч мені, коли я просила для себе, він ніколи не відмовляв.
Я сильно на нього образилася, злилася, кричала, що люблю цього безкурткового хлопчика, що він мерзне і в нього через це сопливий ніс.
А я хочу допомогти йому. Мій тато ніколи нічого довго не пояснював: «ні і все», але цього разу довго зі мною казав, що жоден чоловік не візьме від жінки подарунок, на який їй довелося позичати чи в чомусь собі відмовляти.
Тільки тому, що жінка і так багато непомітного робить для чоловіка. Кожен день. А якщо чоловік не може подбати про себе, то й про тебе не зможе.
Жінка сама собою подарунок для чоловіка. – Ага, – сказала мама, – наша дочка з її характером той ще подаруночок. Але тато так подивився на неї, що мама вирішила не розвивати цю тему.
Татко грошей не дав, куртку я не купила, але раптом подивилася на кавалера іншими очима. Він не дуже хотів працювати, дуже хотів розважатися за чужий рахунок.
Ніколи не платив за себе і зневажав «цивілів». Коли мій колишній чоловік мене сильно образив, тато мовчки змінив у моїй квартирі замки.
А коли дідусь вирішив зі мною поговорити про жіночу мудрість і про те, що треба терпіти і зберігати сім’ю за всяку ціну. Тато так подивився на нього, що дідусь вирішив не продовжувати цю розмову.
У дитинстві, коли ми ще жили в Узбекистані, ми з татом любили ходити на рибалку. І була така ділянка шляху до річки, де треба пробиратися вузенькою гірською стежкою.
Тато брав мене на руки, я обіймала його за шию і він ніс мене на спині. Потім, багато років по тому, ми з ним йшли цією стежкою і я зрозуміла наскільки це важко.
І я спитала його про це. І тато мені сказав: – Я знав, що не впустлю, якщо ти триматимешся. А ти ніколи не відпускала. Якось я підслухала розмову тата з його другом.
Друг скаржився на своїх дітей. Які вони погані, дурні і нічого не хочуть робити, і як погано з ним роблять. А мій тато йому сказав: “Ти батько, ти повинен прощати”.
Місяць тому мій тато сильно захворів. І треба було просто чекати. А я не така. Я не вмію чекати. Я вмію діставати гроші, перевертати світ, перемагати драконів, шукати і знаходити однаково що.
А просто чекати не вмію. Мені важко чекати. Знаєте, у житті так мало ситуацій, коли ми по-справжньому почуваємося дорослими.
І чекати це на дорослість. У мене поки що не виходить. І коли я прошу тата виконувати всі розпорядження лікарів, а він не хоче, я на нього сержусь.
А він каже, що не розуміє, навіщо йому це потрібно. А я йому говорю: – роби, як я сказала, у мене не вистачає терпіння тобі це пояснювати. – Дивно, – каже тато, – а в мене вистачало терпіння пояснювати тобі математику.
Хороші мої, зараз мені не дуже просто. Хоча лікарі кажуть, що все гаразд і потрібно просто чекати.
У мене до вас величезне прохання, побажайте моєму татові здоров’я, а мені терпіння, щоб я перестала бігати по стелі і могла пояснити, що він мені дуже потрібний і я не відпущу, а він не впустить.
