Коли мені було 25, я вийшла заміж. У нас було шалене кохання. Мені здавалося, що це на все життя. Через рік після весілля доля подарувала сина. Життя здавалося чарівним. Так і було кілька років, а потім казка закінчилася.
Чоловік почав мені брехати, а після вже й відкрито зраджувати. Я довго терпіла, не хотіла, щоб син ріс без батька, але в один момент терпець увірвався. Я з п’ятирічною дитиною повернулася до батьків.
Чоловік не особливо засмутився, він швидко знайшов собі нову даму серця. Після розлучення він взагалі поїхав за кордон і більше не з’являвся. Із сином не спілкувався. Загалом, зник із нашого життя на довгі 20 років.
Я виростила сина одна, моїх батьків рано не стало. Мій син після школи вступив до університету в іншому місті. Весь цей час він жив там, знімав квартиру. Я допомагала йому всім, чим могла.
Однак своїм житлом забезпечити самотужки так і не вийшло, але він ніколи мені в цьому не дорікав. Казав, сам у всьому розбереться, але нещодавно все змінилося. Син надумав одружитися.
З роботою зараз проблеми, тому знімати квартиру стало складніше. Він часто почав скаржитися на те, що в нього немає свого житла. І тільки нещодавно я зрозуміла, в чому причина цих скарг.
Я дізналася, що його горе-батько з’явився в місті. Не знаю, як вони знайшли один одного, але тепер вони спілкуються. Я нічого не чула про колишнього чоловіка 20 років. Їй-богу, краще б ще стільки ж не з’являвся.
Він вселив синові ідею, що подарує молодим двокімнатну квартиру, яка дісталася йому від батьків. Ось тільки є одна умова: я повинна знову вийти за нього заміж і пустити його жити до себе в квартиру.
Син всерйоз прийшов просити мене про це. Каже, я все одно одна, після розлучення ні з ким так і не зійшлася. Чому доживати життя на самоті? Ось тільки всі ці 20 років мені прекрасно жилося.
Та й зараз мені ніхто не потрібен. Пам’ятаю, коли була заміжня, практично перетворилася на рабиню, поки чоловік гуляв. Воно мені зараз треба? У мене налагоджене і комфортне життя. Синові я так і сказала, але він образився.
Почав кричати, що я зовсім про нього не думаю. Ні тоді, коли чоловіка кинула, ні зараз. Ці слова сильно ранили мене. Все життя я вкладалася в сина. А зараз він приходить до мене з абсурдними проханнями і ображається, що я відмовляюся. Що мені тепер робити?
