У мене є брат близнюк, але ми не спілкуємось уже 20 років. Причина проста, але ситуацію вона не робить.
Брат повів у мене дівчину, зробив це дуже підло, в результаті свого домігся, але наші з ним стосунки закінчилися назавжди, та й з дівчиною, коли вона зрозуміла обман, теж мало не закінчилося.
У підсумку вони разом уже 20 років, і двадцять років ми не спілкуємось. У мене вже 19 років своя сім’я, кохана жінка та троє дітей.
Суть у тому, що недавно батько попросив помиритися з братом та налагодити стосунки. Для мене прохання батька закон. Але зустрілися ми з братом і нічого не змінилося.
Він і намагався начебто спілкуватися, ніби нічого не було, і потім щиро вибачився, але в мене всередині повний штиль. Просто він для мене чужа стороння людина.
Зараз намагаємось спілкуватися по мережі (живемо у різних містах), батько живе у мене, тож брат до нас приїжджає. Але як я вже сказав, відносини прохолодні.
Розумом все розумію, а ось на душі нічого, начебто пробачив, та й було це 20 років тому, але емоційно тоді мабуть все померло, а зараз просто спілкуємося як знайомі, він точніше намагається по-братськи всіма силами, а я нічого не відчуваю, не брат він мені, а просто чужа стороння людина.
Що найцікавіше – ми й зовні вже навіть не схожі. Я жорсткіший (тату на руках, борода, відмінна фізична форма), він більш простий (виглядає для свого віку дуже непогано, на вигляд як усі).
Адже колись нас розрізнити не могли, навіть моя дружина, побачивши брата наживо, сказала жартома, що не дуже ми й близнюки.
