Я зустрічаюся з одруженим чоловіком. Знаю, що це погано, що так не можна, але нічого не можу з собою вдіяти. Розумом розумію, а серце не опускає.
Знаю його вже п’ять років, але коханцями стали два роки тому — спершу не сприймала його як чоловіка, але потім усе перевернулося.
Він завжди був бабієм, з безліччю стосунків на стороні… Постійно зраджує дружині. Але коли ми почали зустрічатись, він сказав, що вже виріс і не хоче мільйон стосунків.
Дружину не покине, хоч дітей у них немає, але без мене не може. І інших жінок він не має.
І все ніби мене влаштовувало, поки я не знайшла листування з іншою заміжньою жінкою: він пише, як сумує за нею, як її любить… І все те саме говорить мені. Чого йому не вистачає, чому він такий? Я просто втомилася і хочу розірвати з ним.
Олена, 34 роки
