Три роки тому мої стосунки з братом та його дружиною були чудові. Ми часто зустрічалися сім’ями у вихідні та свята.
Але потім мій брат став директором компанії. Хоча він не став задирати носа, але стосунки з його дружиною почали поступово псуватися.
Вона дуже змінилася до мене. Я не звертала уваги на її зарозумілість, ми так само тепло спілкувалися з братом. Але потім сталося те, чого ніхто не очікував.
Моїй племінниці і моїй дочці по 10 років, його дружина моїй дочці хрещена мати. Незважаючи на те, що вона хресна, вона звинуватила мою дочку у крадіжці пластиліну.
Це сталося, коли ми з невісткою (я та вона) поїхали отримувати закордонні паспорти на наших дітей разом з ними.
Дітям було по 8 років, плем’яшка принесла пластилін один шматочок і поділилася з моєю донькою, вони грали, ліпили.
Моя дочка поклала один маленький шматочок у кишеню, бо заважав, а іншим бавилася. Коли ми вже розходилися по хатах, моя дочка віддала з кишені інший шматочок плем’яшці.
Потім я дізнаюсь від брата, що його дружина сказала, що моя дочка вкрала пластилін. Потім далі вона почала розповідати братові, що моя дочка і раніше крала у плем’яшки іграшки. При зустрічі вона сказала моїй дитині, що вона злодійка.
Після цього ми всі дуже посварилися, я захищала свою дитину. Брат мені не вірив, сказав: «Мені не потрібні твої виправдання».
А у моєї дитини психологічна травма, вона плакала і говорила, що нічого не крала. Я водила її до психолога, робили випробування.
Психолог каже, що за тестами вона не крала. У мене багато подруг із дітками, ми ходимо в гості, і ніхто не казав, що вона щось украла.
Нас завжди раді бачити. Вже минуло три роки. Брат хоче, щоб я з його дружиною помирилася, а я не можу її зрозуміти та пробачити.
Хресні все ж, хоч і не приходять. Вона до мене кроки до примирення не робить, вона каже братові, що я повинна першою йти до неї мириться. Я про плем’яшку поганого слова не говорила ніколи, я її люблю.
Вона наговорила стільки гидоти на свою хрещеницю, і я ще маю з нею миритися. Я її бачити більше не хочу.
