Мій син був у п’ятому класі, коли своєю поведінкою та словами образив матір. Моя дружина плакала, я не втрутився. Пройшов тиждень.
Мій син вчив уроки, коли підійшов до нього і сказав: підемо, погуляємо. Я маю серйозно поговорити з тобою. Це дуже важливо”.
Мовчки, без розмов ми дісталися саду. Але це не було безглуздим мовчанням, іноді просто треба мовчати про почуття, щоб висловити трепет.
Виховання завжди відбувається у внутрішньому світі, а не на зовні. Мій син зрозумів, що є щось важливе.
«Синку, мені потрібна твоя допомога», — почав я розмову. — Був час, коли я закохався. І я обіцяв дівчині, що якщо вона одружиться зі мною, то зроблю все, щоб ніхто ніколи не образив її.
Ця жінка – твоя мати. І тепер мені потрібна порада твоя, що мені робити з сином моїм, який образив мою кохану дружину? Мій син подумав і відповів: Мене треба карати.
Я продовжував говорити синові: «У сім’ї я був єдиним чоловіком, а тепер буде двоє чоловіків, які захищатимуть нашу кохану жінку. Давай домовимося, що про нашу розмову ніхто не дізнається, це буде наш чоловічий союз із тобою».
Ця історія про те, як правильно виховувати сина. Коли дитина винна, не засуджуйте та не карайте її. Ви повинні серйозно поговорити з ним про все.
Іноді цього більш ніж достатньо. Зараз мені хотілося б, щоб колись і зі мною так говорив батько, але в нас все було по-іншому, тому своєму синові я хочу бути не лише батьком, а й другом.
