Мені завжди здавалося, що у нас із чоловіком чудові стосунки. Я вийшла заміж по любові, коли мені було 23 роки. Батьки Діму обожнювали, він їм щиро подобався.
Та й у мене зі свекрухою та свекром усе складалося добре. Жодного разу я не чула закидів у свій бік, що дуже часто буває після весілля.
Ми з чоловіком живемо на орендованій квартирі, але вже давно хотіли купити власне житло. Діма досить непогано заробляє, та й я працюю. Загалом, життя у нас було хороше. Я ніколи не скаржилася, хоч були і сварки, і розбіжності. Але який шлюб без цього?
Ситуація докорінно змінилася, коли я дізналася, що чекаю дитину. Це вийшло не дуже заплановано, але я не засмутилася. Отже, так мало статися.
Чоловік начебто теж зрадів. Мало-помалу ми почали будувати плани, думати, як облаштувати житло, коли народиться малюк.
Щоправда, коли я була на 7 місяці, мого чоловіка скоротили. Йому довелося оперативно шукати нову роботу і тепер він почав заробляти значно менше.
Вже тоді я розуміла, що нам доведеться несолодко. Але бойовий дух не втрачала, бо усвідомлювала, яка відповідальність лягає на наші плечі.
Потроху почали готуватися до пологів та закуповувати всі потрібні для малюка речі. Коли мова зайшла про візок, чоловік сказав, що на новий у нас грошей немає.
Я не засмутилася, тому що не бачу нічого поганого у візочку з рук. Почала шерстити сайти та питати у знайомих.
На наше прохання відгукнулася моя однокласниця. Сто років із нею не бачилася! Пам’ятаю, востаннє ми зустрічалися на корпоративі Діми (Настя раніше працювала у тій же компанії).
Який тісний світ, подумала я тоді. Виявилося, що вона вже давно намагається продати свій візок. Її доньці 5 років.
Звичайно, я з радістю прийняла пропозицію Насті, тим більше, що вона хотіла за візок символічну плату. Ми зустрілися у центрі міста, і я забрала її. Випили з Настею чаю у кафешці неподалік.
Загалом, я повернулася додому в хорошому настрої. Але коли я розповіла чоловікові, звідки візок, він став сам не свій. Діма ніби розгубився, хоч я не розуміла чому.
Наступного дня я вирішила добре вичистити коляску і випрати всі знімні частини. В одному із відділень я знайшла якийсь конверт. На ньому було написано моє ім’я.
Мені стало ніяково, але я вирішила дізнатися, що за таємне послання було мені адресовано. Ох, краще б я цього не робила!
Настін почерк із шкільних часів не змінився. Я зрозуміла, що це записка від неї. У ній вона розповіла жахливу правду про те, що Діма мені зраджує. З нею. І вже досить давно.
Настя хотіла, щоб він у всьому зізнався, але він був проти. А вона більше не могла перебувати в цих відносинах, знаючи, що я ось-ось стану матір’ю.
І навіть це далеко не всі новини, про які я дізналася. Діму не скоротили, і він, як і раніше, працює в компанії. Він збрехав мені, щоб частину грошей зі своєї зарплати давати Насті. Мовляв, така плата за її мовчання.
Спочатку вона була не проти, тому що сама виховувала дочку і потребувала грошей. Але її почала мучити совість, і вона вирішила у всьому зізнатися.
Ось уже збіг вийшов з коляскою … Не віриться, що це все правда. Дімі я ще нічого не казала. Я не знаю, як вчинити. Жити з чоловіком, який мене зрадив, я точно не стану.
Але дуже скоро з’явиться наш малюк. Невже я стану матір’ю-одиначкою?
