Коли ми з чоловіком розписалися, нам було ніде жити. У Діми є його частину в 3-кімнатній квартирі матері. Але про те, щоб продати її і розділити гроші, і мови бути не могло.
Тому ми вирішили переїхати до свекрухи і потихеньку відкладати на своє житло. Хоча спочатку я пропонувала орендувати квартиру, але чоловік був проти.
Галина Петрівна відразу ж мене попередила, щоб я не робила з себе господиню в чужій хаті. Так я, якщо чесно, і не планувала. Міняти її порядки я не хотіла і вела себе завжди спокійно.
У будні дні свекруха поверталася з роботи раніше нас з Дімою. Вона готувала вечерю, і ввечері ми разом збиралися за столом. А на вихідних у Галини Петрівни був інший підробіток, тому кухнею завідувала я: готувала і обід, і вечерю. І всіх все влаштовувало до нещодавнього випадку.
У суботу в обід додому забігла свекруха, кинула на стіл пакет з фаршем і пішла назад на роботу. Я вже готувала страви на вечерю, тому поклала фарш в морозилку, щоб він не зіпсувався. Начебто все логічно, правда?
Але ввечері свекруха влаштувала скандал, тому що вона, бачте, збиралася готувати котлети. А тепер нема з чого, так як я посміла зачепити її фарш.
Для довідки: у нас аномальна спека, вдома не продихнути, цей фарш би просто протух, якби я не поклала його в морозильну камеру. Мої аргументи Галину Петрівну не переконали. Якби вона просто попередила мене заздалегідь, я б нічого не робила. Але замість цього вона почала кричати на мене і говорити, що я не маю права чіпати її речі або їжу.
З тих пір я не торкалася ні до чого, що належало їй. Та й розмовляти з нею намагалася рідко, по потребі. Після того випадку минув місяць, наближався ювілей свекрухи. До дня народження вона купила дорогущу форель, хотіла здивувати гостей. Вона так пишалася своєю покупкою, що просто усі вуха прожужжала нам з Дімою.
Напередодні Галина Петрівна щосили готувалася до приходу гостей. Я допомагала їй, робила все, що вона просила. Увечері пішла спати, а вночі вийшла на кухню, щоб попити води. Дивлюся, на столі лежить та сама риба.
Спочатку я хотіла покласти її в холодильник, щоб вона не зіпсувалася. Але потім подумала, що цей етап ми вже проходили … Тим більше свекруха могла форель засолити або щось в такому дусі.
Загалом, я нічого не чіпала і пішла далі спати. А на ранок прокинулася від криків Галини Петрівни:
«Кошмар! Діма, моя рибонька зіпсувалася! Що ж тепер робити?!»
Моє терпіння лопнуло, коли свекруха сказала, що чула, як я вночі вставала, мовляв, невже я не могла покласти форель в холодильник. Вона звинуватила мене в тому, що я не зробила це спеціально!
Я тут же почала збирати свої речі і поїхала до батьків. Чоловікові сказала, що перебувати під одним дахом з його матір’ю більше не збираюся. Або ми орендуємо квартиру і живемо як нормальна сім’я, або розлучення.
Дякую Дімі, він мене зрозумів і швидко вирішив цю проблему. Зараз ми знімаємо невелику 1-кімнатну квартиру-студію і продовжуємо відкладати на своє житло. А зі свекрухою я більше не спілкуюся. Стало так спокійно!
