Одразу після весілля ми вирішили, що саме час для дітей. І рівно через дев’ять місяців на світ з’явився здоровий чудовий малюк. Зрозуміло, я залишилася вдома, щоб доглядати малюка.
У той час як чоловік працював у прагненні забезпечити свою сім’ю, незважаючи ні на що. Йшли місяці, і в якийсь момент він раптом усвідомив, що його я вже не та жінка, яку він колись покохав.
Якщо раніше зі мною він міг поговорити про книжки та кіно, то зараз я готова була говорити тільки про героїв із турецьких серіалів. Але ж до цього я ніколи не захоплювалася подібним.
Якщо ж мій вільний час займали не серіали для домогосподарок, то додатки в телефоні. Від звичайнісіньких ігор до соцмереж, де можна дивитися смішні ролики. Його не влаштовував такий стан справ.
На його думку, це справжня деградація. Не кажучи вже про те, що і фізично я здала позиції: моя фігура втратила колишню форму, відсутність догляду позначилася на всьому. Крім усього іншого, я стала байдужою.
Я дуже сильно втомлювалася з малюком, який не давав й секунди мені відпочити. Дитина відбирала весь час, сили та будь-які бажання, а от допомогти мені ніхто не міг, чи не хотів.
Одного разу чоловік вирішив спробувати поліпшити мій настрій. Він узяв вихідний і запропонував провести його разом. У відповідь на це я лише подивилася на нього і сказала, що від його вихідного не буде жодного толку.
Адже потрібно ще прибирати кухню і при цьому стежити за малюком. От якби він погодився замість мене зайнятися прибиранням, але йому не сподобалася така ідея.
Він уявляв собі похід у парк, морозиво і каруселі, а не допомогу мені, що вже не влаштовувало мене. Йшли місяці, малюк ріс, чоловік працював, а я ставала дедалі суворішою.
І одного разу сталося те, що колись припускав чоловік – він закохався в гарну та милу дівчину. А головне, поруч із нею йому було легко й цікаво. Вона, на відміну від мене, могла легко підтримати будь-яку бесіду і скласти компанію.
Минуло небагато часу, перш ніж чоловік зрозумів, що хоче бути тільки з коханкою. І приховувати це від мене в нього не було намірів. Коли я почула зізнання чоловіка, то ніби особливо й не здивувалася.
Єдине, про що я попросила, – це привести цю дівчину до них у гості. Чоловік з підозрою поставився до моєї пропозиції, але все ж погодився. Коли схвильована дівчина прийшла на чай, я попросила про приватну розмову.
Збентежений чоловік сидів на дивані й чекав, коли двері в сусідню кімнату відчиняться, він візьме свою коханку за руку й вирушить із нею в щасливе життя. Через деякий час ми вийшли, і він зрозумів, що нікуди не піде.
В погляді коханки не було тієї колишньої любові, яку йому так подобалося бачити. Замість цього було розчарування. Того ж дня вона порвала з ним. Він накинувся з питаннями, що я такого наговорила, але й нічого не треба було говорити.
Я показала свої фото до появи дитини і то була зовсім інша людина. Коли жінка перебуває поруч із тим, хто її справді кохає, вона розквітає, а не в’яне. От і коханка не хотіла опинитися на моєму місці.
На цьому їх стосунки завершилися. Тепер я з чистою совістю могла подати на розлучення, а чоловік пуститися у вільне плавання на пошуки тієї, що завжди буде цікавою та гарною.
