«Дивно, адже ще до весілля подруга казала мені, що в любовному трикутнику «чоловік-дружина-його мама» завжди програє дружина. І що мені заважало повірити? Адже подруга надійна, перевірена часом.
А він? Його я просто кохала. Кохала й не помічала очевидного!» — Такі похмурі думки кружляли в голові Валі, поки вона їхала до своєї квартири на околиці міста.
Втім, те житло, яке вони нещодавно придбали з чоловіком, теж було «її житлом», але там вона ніколи не відчувала себе господинею. Там панувала Інеса Павлівна. Господи, хто ж придумав таке безглузде поєднання імені та по батькові!
Інеса Павлівна з першої зустрічі здалася Валі жорсткою жінкою, подекуди навіть жорстокою. У її присутності Павло, тоді ще молодий хлопець Валі, ставав схожим на кролика, якого загіпнотизував удав. Веселий, цікавий, балакучий молодий чоловік перетворювався на скутого, невпевненого в собі підлітка.
Ефект від присутності мами тривав ще кілька днів після її візиту. Павло то за справою, то без приводу вставляв фразу: «А що скаже мама?». І це стосувалося абсолютно всіх сфер його життя. Валя дивувалася, як їй вдалося пройти суворий мамин відбір.
Мабуть, Павло довго накопичував упевненість у собі, щоб самостійно обрати собі супутницю життя.
Знайомство з мамою, якого так боявся Павло, пройшло набагато краще, ніж він розраховував. У всякому разі, на перший погляд. Жінка багато й із зацікавленістю розпитувала Валю. Про те, хто її батьки, родичі, її плани на життя, роботу, освіту, захоплення.
Здавалося, цій жінці було цікаво все. Валі тоді ця розмова здалася кумедною. Вона вирішила, що все гаразд, і свекруха залишилася задоволеною. І лише через пів року вона дізналася, що ту перевірку не пройшла.
— Що це ти мені притягнув? Що за провінційна аферистка? Я думала, що часи самовпевнених провінціалок, які рвуться до столиці за пропискою, давно минули!
І все ж я бачу це диво поруч зі своїм сином! Ти серйозно плануєш жити з нею? Заводити дітей? — Інеса Павлівна ледь дочекалася, коли за Валею зачинилися двері.
— Мамо, ти її просто не знаєш так, як я знаю її, — невпевнено відповів син.
— Боже збав! Я сподіваюся ніколи не пізнати її ближче, ніж сьогодні! Загалом, ця дивина нам не підходить, ми більше не хочемо її бачити! Зрозуміло?
— Але мамо! Я її кохаю!
— Я не почула! Зрозуміло?
— Зрозуміло. — Хлопець різко знітився, розуміючи, що стосунки з коханою тепер доведеться або розірвати, або продовжувати таємно від мами.
Проте Павло вирішив проявити дивовижну самостійність і все ж повів кохану до РАЦСу. Правда, без урочистої реєстрації. Навіть ті кілька фото, які спільні друзі зробили на телефон, хлопець заборонив своїй дружині викладати в соціальні мережі.
— Навіщо нам це? Адже щастя любить тишу?
— Але це ж наше весілля! Нехай і скромне, але це ж початок нашої сім’ї! Нова сторінка в книзі нашого життя!
— Ой, Валю, та годі! Тобі не личить цей зайвий пафос. Звідки ти знаєш такі заумні фрази?! Мабуть, начиталася статусів у соцмережах і вирішила похизуватися? — Павло уперше заговорив до Валі так грубо.
— Павле, це було грубо й прикро. Я дуже сподіваюся, що ти пожартував!
Молодий чоловік вибачився, але Валя зрозуміла, що з впливом свекрухи на Павла треба щось робити.
Після весілля молодята кілька тижнів жили у квартирі Валі на околиці міста. Батьки купили це житло дочці в перший рік її проживання в столиці, щоб вона не кочувала по орендованих квартирах.
Однак з околиці було вкрай незручно добиратися на роботу, тому подружжя вирішило об’єднати кошти й купити спільну квартиру ближче до центру.
Ця важлива подія не залишилася без уваги Інеси Павлівни. Насамперед вона зажадала оформити житло на себе, щоб ця шахрайка ніяк не могла претендувати на нього. Кілька разів свекруха прагнула приїхати в гості, але Павло рішуче відмовляв.
Він знав: щойно мама переступить поріг квартири, вона зробить усе, щоб син якнайшвидше вигнав Валю за двері. А Павлу страшенно хотілося хоча б у чомусь насолити матері. Це був його маленький бунт, у якому Валі відвели роль статистки.
Після переїзду Валя часто помічала, що Павло, поговоривши з матір’ю, ставав злим, робив їй уїдливі зауваження, глузував. Він ніби погоджувався з матір’ю, яка вважала Валю селючкою. При цьому він ніби уявляв замість дружини свою матір і намагався зачепити її якомога болючіше, адже дати відсіч Інесі Павлівні він міг хіба що уві сні.
— Ти чомусь слова неправильно вимовляєш!
— У якому сенсі?
— У школі не вчили наголосів?
— Ти сам завжди так говорив! — спалахнула Валя.
— Ні. Ти вигадуєш, я взагалі-то виріс в інтелігентній родині…
— А я, можна подумати, від корови!
Після цього Павло зазвичай відмахувався й робив вигляд, що розмова закінчена, а Валя думала… Думала.
Перші тривожні сигнали у поведінці Павла помітила найкраща подруга Валі.
— Валю, щось дивне коїться у вашому шлюбі. Ви щойно одружилися, а в тебе немає блиску в очах. Павло постійно принижує тебе, навіть у присутності сторонніх. До весілля такого не було.
— До знайомства з його мамою, ти хотіла сказати? Так, я бачу. І думаю, що нам з ним час розійтися.
— Ти впевнена? Адже у вас все було так добре!
— Було, але якщо він вирішив використовувати мене як інструмент для протистояння з мамою, я більше не хочу в цьому брати участь.
Валя зібрала речі й поїхала до своєї квартири, написавши чоловікові кілька рядків про те, що вони розлучаються.
Цілу добу він мовчав, мабуть, перетравлюючи отриману інформацію. А потім сталося те, чого ні Валя, ні Інеса Павлівна ніяк не могли очікувати.
Павло раптово набув впевненості в собі й голосу.
Зрозумівши, що через власну слабкість може втратити кохану, яка й так досить довго терпіла його витівки та знущання з боку його матері, Павло насамперед пішов до мами.
Розмова виявилася довгою й важкою, але хлопцеві вдалося відстояти своє право на самостійність у питанні вибору супутниці життя.
Після візиту до матері Павло пішов до дружини й не поїхав, доки вона не вислухала його й не погодилася дати йому другий шанс.
— Пробач, Валя… Я все зрозумів. Усе усвідомив, — сказав він, на диво твердо. Змушуючи її повірити. — Мама більше не втручатиметься в наше життя. Я сказав їй, що з вас двох я вибрав тебе.
Валентина не відразу повірила чоловікові, але, зрештою, усвідомивши, що кохає його, дала йому шанс виправити все й почати з чистого аркуша.
Спроба заново побудувати стосунки виявилася складнішою, ніж Павло очікував. Зі звички він часто порівнював дружину з мамою і час від часу робив Валі їдкі зауваження, але одразу ж отримував сковородою або рушником по лобі й згадував про свою обіцянку.
Загалом, прогрес був очевидний — чоловік щиро старався, а Валя щиро бажала зберегти сім’ю.
Проте Валя не поспішала приймати чоловіка назад. Ще кілька місяців вони продовжували жити окремо, намагаючись заново побудувати те сімейне життя, яке так невдало розпочалося.
На щастя, цього разу Інеса Павлівна не втручалася. Валя так і не дізналася, що саме чоловік сказав матері, але участь свекрухи в житті молодої сім’ї зводилася до дзвінків із привітаннями, а також до рідкісних візитів, під час яких Інеса Павлівна намагалася тримати себе в руках і не грубіянити невістці.
Правда, прийняти невістку такою, яка вона є, свекруха змогла лише через багато років після того, як Валя народила доньку, дуже схожу на бабусю…
Але з милим, добрим характером і любов’ю до всієї їхньої складної родини.
