Мені було 20, ми з моїм чоловіком і маленьким сином у візочку ввечері гуляли по парку, спілкувалися про всякеє різне і тут почули жіночий крик.
Чоловік, не довго думаючи, помчав в ту сторону, я слідом за ним. На стежці кричала притиснута до дерева дівчина, а поруч двоє мужиків – один виривав у дівчини сумку, а другий тримав її руками.
Чоловік з нaльоту вдарив у бік того, який тримав дівчинку, той охнув і сів від несподіванки. Другий від несподіванки випустив сумку і відразу отримав у щелепу.
Впав, а чоловік тим часом підскочив до першого і ще раз додав його по голові. У загальному обидва мужичка валялися тепер на траві, чоловік прикрив дівчинку спиною і приготувалися до подальшої бійки. Але бійки не послідувало. Другий очухався, заорав:
– Все, мужик, все! – учепив першого і потяг його далі.
Ми підхопилися в дівчинці, почали її заспокоювати, я звернула увагу, що вона при надії – живіт вже такий пристойний був.
В загальному прийшли ми її на лавку, дали води, привели в почуття, довели до будинку. Вона на дуже дякувала. Десь через тиждень вона з чоловіком зустріла нас в тому ж парку.
Її чоловік підійшов, потиснув руку моєму, вдвічі привітав за порятунок дружини, запросив в гості, сказав – якщо що буде потрібно, дзвони, дав свою адресу і номер.
Ми їх запрошенням не користувалися, так як швидко перейшли в інший район і якось взагалі все закрутилося і забулося.
Пройшло 23 роки, у нас виріс син, почав зустрічатися з дівчиною – мила, вихована, симпатична. Вона нам дуже подобалася ми часто, жартома, терзали сина коли ж будемо знайомитися з її батьками – час би і весілля гуляти, таку дівчину.
І тут трапилося нещастя – моєму чоловіку стало погано з животом, відвезли в лікарню, діагноз – хронічна якась недостатність, потрібен особливий догляд, гроші.
Те, що було у нас до того часу, не вистачало, почали збирати по представникам фондів, по знайомим і тут прийшов син, говорить, що розповів дівчині, знайомить.
Я тоді ще подумала – який страшний привід для знайомства. І от батьки дівчинкт прийшли в лікарню до мого чоловіка – провідати і поговорити заразом. Сказати чесно – я їх не впізнала, а ось вони впізнали мене і мого чоловіка відразу, як же, пройшло стільки років.
Як тільки вони зайшли в палату, зупинилися, переглянулися, вона заплакала, а він підійшов, потис моєму чоловікові руку і, повернувшись до мене, сказав
– Ми дамо грошей стільки, скільки потрібно. Це наш борг перед вами.
Ви вже здогадалися, що це була та сама, врятована нами дівчина і її чоловік. Ми були в такому шоці, що не передати словами. Люди стільки років пам’ятали нас, але ще й діти наші збиралися пов’язати свої долі.
Неймовірно, але буває і таке. Чоловіку моєму зробили операцію, зараз він йде на поправку, скоро в нашій сім’ї весілля, а ми, крім гарної і хорошої невестки, вибрали ще й гарних друзів отримали.
