Знаю, що сама у всьому винна. Це в мене другий шлюб. У першому шлюбі я зрадила чоловіка. Ну, ось така ось любов величезна нахлинула на мене тоді. Після цього ми розлучилися. Вийшла заміж за коханця.
Якось навіть не замислювалася про те, що може все так обернутися. Чоловік три роки мовчав, а тепер почалися претензії до мене. Мовляв, чоловікові першому зрадила — отже, і мені зраджуєш.
І не доведеш, що зрадила з ним самим! Каже, що це не ревнощі, але при цьому істерики з приводу і без – ревнує до соцмереж, до подруг, до дружин своїх друзів, до всіх моїх колишніх знайомих чоловіків.
Чи я перебувала з ними у відносинах, чи ні — не важливо. Закочує прямо-таки щоразу істерики! Все, розлучення, я не знаю, скільки ти насправді йдеш з роботи, не можу припускати, де ти буваєш!
При цьому були випадки, коли сам не ночував удома — відзначав із друзями щось і залишався у них. Я ж не закочувала скандали при цьому, хоча й листування помічала. За його словами, це у нього дружнє спілкування.
Мій телефон завжди на контролі, його — на блокуванні стоїть. Виникає відчуття, що він сам від мене гуляє, а мене намагається підловити та зробити винною.
Дитині нашій спільній всього півтора року, коли фізично мені знайти час, та й сили, і бажання на зраду? Лише з декрету вийшла. Та й люблю я його дуже сильно, думки навіть не виникає такої. Ось що робити?
