У нашій різновіковій жіночій компанії незаміжньою була тільки я. Усі інші дами були в парі, а дві подруги вже встигли розлучитися. У свята ми збиралися разом і обговорювали найрізноманітніші новини.
В той вечір був саме “той” випадок. Ми зустрілися після роботи і пішли в найближче кафе. Одна з подруг розповіла нам свою історію. На ту пору подружжя мало сина й доньку, яких потрібно було поставити на ноги.
Тому старші подруги підтримали ридаючу жінку і порадили не поспішати з розлученням. За вечір я почула кілька інших історій, які сталися в житті моїх нових подруг.
Я не розуміла, як можна пробачати зради і жити в сім’ї, де немає довіри між людьми. Але, як виявилося, багато сімейних пар саме так і живуть. Все закінчилося тим, що подруга помирилася з чоловіком.
Але незабаром вона закрутила роман на стороні. З помсти чи для душі, не знаю. Любовний зв’язок тривав недовго, і подруга своєму благовірному нічого не говорила. Подружжя продовжило жити разом і ростити дітей.
Я тоді зареклася, що мені чоловік зраджувати не буде! Через два роки я почала зустрічатися з коханим. Він зробив мені пропозицію, і ми почали жити разом. На перший погляд, все у нас було благополучно.
Я довіряла йому і не звертала уваги на його відлучки “у справах». У п’ятницю нам зробили короткий робочий день, і співробітниця запросила нас до себе на каву. Вона жила в сімейному гуртожитку на сусідній вулиці.
За кілька хвилин ми вже підійшли до її будинку. Дивлюся – коханий в будівлю прослизнув. Я не зрозуміла, що він там забув. Подруга ж заявила, що він там буває часто.
Виявляється, мій чоловік до сусідки по коридору подруги мало не щодня заходить. Її слова вразили мене наповал, бо такої підлості від коханої людини я не очікувала. Ми піднялися на другий поверх.
Подруга вказала на кімнату жінки, до якої заходить мій наречений. З-за дверей було чути недвозначний шум. Я постукала – звуки вщухли, але двері ніхто не відчинив.
Прийнявши на душу для хоробрості, я розпрощалася з подругами і пішла додому збирати речі для чоловіка, який не відбувся. Він повернувся додому за дві години. Біля порога на нього чекала зібрана валіза.
Я виставила валізу за двері, а його відправила слідом за нею. Сльози лилися струмком, але я була непохитна. Ми розлучилися назавжди. Велелюбний зрадник неодноразово робив спроби повернутися, але я прощати його не планую
