На Новий рік зібралися всією сім’єю в нашому домі, сидимо й чекаємо на бій курантів, аж раптом мій чоловік визирнув у вікно на сусідську ділянку і каже, що там злодії. Справді – світло на кухні в сусідки горіло, у вікнах незнайомий силует у пуховику щось по шафах шукає.
Ми знали, що вся сім’я з будинку навпроти поїхала святкувати в сусіднє село, ключі нам запасні залишили. Ми бігом туди! Відчиняємо двері, вже дзвонимо в поліцію, і раптом нам назустріч виходить перелякана бабуся. У руках у неї кухонний рушник, яким вона витирає сльози.
Сказати, що ми здивувалися – нічого не сказати. Посадили бабусю за стіл, почали заспокоювати і з’ясовувати, що до чого. Виявилося, це і була та сама тітка, про яку мені чоловік розповідав. Добра жінка, яка його пригощала в дитинстві фруктами, а тепер вона повернулася із заробітків у рідне містечко.
І зустрічає Новий рік одна в порожній хаті. У житті всяке буває – з цим девізом мені набагато легше пояснювати вчинки інших людей і бути до них добрішою, але остання ситуація, свідком якої я стала на Новий рік, ніяк не вкладається в мене в голові.
Ось так слухаєш історію чийогось життя і диву даєшся: ну як так можна було? До того ж у найсвітліший день у році! Жінці вже виповнилося 60, і їй би зустрічати старість у колі найближчих і найрідніших. Ось тільки поки її не було, багато чого змінилося і в нашому селищі, і в самих людях.
Вона розповіла, що коли була маленькою, жилося їм із батьками несолодко. Виручав город і те, що батько отримував пайки завдяки своїй посаді в сільгоспі. Сама ж жінка вийшла заміж рано, у 18 років, а її чоловікові тоді тільки 20 виповнилося.
У їхній небагатий час було абсолютно нормально жити з батьками, у кого дім був побільше. Ось вони з чоловіком і жили при її мамі й татові. Батьки виручали і, по суті, допомогли виростити трьох дітей – двох дочок і сина. Коли жінка почала розповідати про дітей, то знову розплакалася.
Річ у тім, що чоловік її помер рано, у 45 років. І вона, залишивши вже дорослих дітей і батьків, як і багато хто, поїхала на заробітки за кордон. Найбільше їй хотілося, щоб доньки й син жили кращим життям. Будинок від батьків дістався старий і маленький, грошей не вистачало навіть на ремонт.
Тому вона прийняла рішення виїхати на заробітки, щоб забезпечити сім’ю всім необхідним. Допомогла їй у цьому сусідка, яка раніше жила нижче по вулиці. Сусідка пояснила, як і куди їхати, допомогла з грошима і влаштувала на роботу в невеликому курортному готелі.
Відтоді ця жінка мала одну мету – заробити дітям на хату. Спочатку вона на свої зароблені гроші розпорядилася відремонтувати батьківський особняк. На той час вони вже відійшли в інший світ, а син одружився. Він з невісткою переїхав у будинок, поки мама збирала на дві однокімнатні квартири для доньок.
Зрештою вийшло, що для всіх ця жінка життя влаштувала, а про своє якось забула. Згадала тільки зараз, на сьомому десятку. Вирішила повернутися додому до своїх вдячних дітей, якраз Новий рік був на носі. За її відсутності діти переробили будинок і їй виділили кімнату, яка колись була коморою.
Я свою сусідку знаю, вона жінка досить специфічна і неговірка. Завжди думала, що вона просто сувора, тому ми більше спілкувалися з її чоловіком. Якщо потрібно було щось позичити чи допомога якась була потрібна. Ми завжди були готові допомогти, я ніколи не помічала за цією родиною нічого поганого.
Виявляється, невістка маму свого чоловіка зовсім не поважає і, схоже, зовсім не рада, що вона повернулася додому і хоче залишитися тут. Я, наприклад, не знала, що цей приватний будинок зовсім не сина і не сусідки, а цієї жінки. Як не знала й те, що й машина в них – теж мамин подарунок.
Я також не могла не помітити багато імпортної техніки. Я знала задовго, що сім’я сусідів їде на кілька днів, у мене і запасні ключі були – про всяк випадок, але про мама сусіда мені ніхто нічого не сказав. Літня жінка приїхала, щоб зустріти головне свято року із синами і доньками.
За кілька місяців до цього вона купила квитки на гірськолижний курорт неподалік. Разом із сестрами її чоловіка. Забрали дітей і поїхали. А те, що бабуся скоро повернеться, ніхто не подумав і квиток для неї ніхто не купив. І її взагалі не планували кудись запрошувати.
Ось і вийшло, що в такий важливий для всіх день літня жінка зовсім одна. Ми вирішили, що не можемо так її залишити – покликали за стіл, зустріли Новий рік разом, заспокоїли і переконали в тому, що все налагодиться. Просто не було інших квитків. Сама ж думаю: але ж дійсно, молодість мине.
Ось і в мене підростають діти, а чи будуть вони про мене дбати в старості? Чи захочуть разом зустріти Новий рік? Адже страшно залишитися одній після стількох років наполегливої праці на сім’ю. І поки хтось роками працює, навіть найближчі можуть забути і віддалитися. Хіба це нормально?
