У моєї матері є давня подруга, яка живе у нашому селі. Її син ще після школи поїхав навчатися до столиці, там же знайшов роботу, одружився та навіть має дітей. Приїжджав рідко, але матір завжди про нього говорила з гордістю.
Вона вихваляла його, він же столичний хлопець з хорошою роботою. Сам і на житло накопичив, і на машину. Але приблизно три роки тому його немовби підмінили.
Перед появою третьої дитини він з дружиною продав столичну квартиру та придбав будиночок із великою земельною ділянкою у нашому селі. Нашому подиву не було межі.
Спочатку мало хто вірив, що він з дружиною справді тут залишиться, а не втечуть у місто через місяць-другий. Але вони були серйозно налаштовані. Спочатку купили курей, качок та гусей, а там і корова з’явилася.
Потім побудували новий сарай і купили поросят. Тепер в нього вже господарство на заздрість усім. Три корови, добрий десяток свиней, повний двір птахів. Вони о 5 ранку прокидаються, щоб усі справи переробити.
І встигають. Навіть дітки раніше встають, щоб татові з мамою допомогти! Дружина робить сир та сметану, щось залишають собі, а решту везуть на базар. Домовилися навіть із місцевими торговцями, щоб овочі привозити.
Щодня працюють допізна. Зате діти змалку привчаються до праці, ті знаходяться на свіжому повітрі і їдять все натуральне. Здається, що все чудово. Проте мамина подруга так не думає.
Вона першою відмовляла сина та його дружину від ідеї переїзду. Спочатку сміялася, коли вони задумали господарство заводити. І досі не може зрозуміти, навіщо родина сина переїхала до нашої глушини.
Виявилося, що з невісткою навіть примудрилася посваритися. Звинуватила ту, що це вона її синові задурила голову, що той із міста в село перебрався. І навіть вимагала, щоб син продавав цих свиней з коровами, та поїхав назад.
Звичайно, ті не послухалися, а лише образилися, що мати втручається у їхнє життя. Не знаю, хто тут має рацію, але моя мама і я повністю на боці сина маминої подруги. Адже і йому, і його родині таке життя точно подобається.