Я все своє свідоме життя пропрацювала за кордоном. Майже 25 років я дарувала своє тепло іншим людям, поки вдома залишалися чоловік і маленька донька. Я не могла вчинити інакше, адже чоловік залишився без роботи.
Його мама довгий час хворіла, і чоловіку доводилося левову частку свого часу приділяти їй. Я не опиралася, адже розуміла, що мама – це найцінніше, що є у кожного з нас. Тим паче, в коханого, крім матері, нікого не було.
Я погодилася працювати за двох, щоб він міг повністю присвятити себе догляду за рідною душею. Я була щаслива, що моя мама теж увійшла в становище і взяла процес виховання доньки на себе.
Але навіть тривала розлука не завадила мені з донькою підтримувати зв’язок. Я була готова на все, щоб у моєї доньки були найкращі гаджети, модні речі, дорога косметика. Я робила все, тільки б вона була щаслива.
Я навіть не думала про те, що це може зіпсувати мою доньку. І так і сталося. Вона найбільше цінувала не подарунки, які я дарує, а увагу і сили, які я витрачала на все це. Вона завжди намагалася відповідати тим самим.
Вона влаштувалася на роботу, щойно змогла, і потихеньку стала відкладати гроші ще зі студентської лави. Я думала, що сім’я живе добре. Хоча питання свого спілкування з чоловіком я намагалася не порушувати.
МИ давно зрозуміли, що охололи, але завести мову про розлучення першим ніхто не міг. Виявилося, що чоловік взагалі забув про доньку. Я була ошелешена такими заявами, але розуміла, що вона має рацію.
Водночас я захоплювалася мудрістю своєї ще такої юної доньки. Плани про те, щоб розлучитися, чоловік сприйняв як належне. Я і сама розуміла, що за такий довгий час життя нарізно, ми вже не зможемо відновити почуття.
Хоча він спершу погодився на розлучення, потім дав задню. Я не розуміла, що змусило його змінити свою думку, але, на жаль, слова чоловіка не змусили себе довго чекати. Він вимагав віддати йому мою закордонну зарплату.
Я була шокована. Я щойно приїхала і розраховувала, що зможу деякий час протриматися в рідній країні без роботи. Потрібно було відпочити, звикнути. Що ж мені робити, якщо все віддам? Та ще й просто так, через чужу примху.
Тут-то втрутилася донька. Вона пообіцяла, що вирішить це питання з батьком. Я й гадки не мала, як дочка проверне оборудку, але погодилася. Життя далеко від дому і роки тотальних обмежень підкосили моє здоров’я.
Я сиділа за столиком ресторану й очікувала на своє замовлення. Хоч і соромилася витрачати гроші на походи по ресторанах, але донька наполягла. Ще б пак, такий привід залишити без святкування.
Мало того що розлучення отримали, так ще й успішно підмінили конверти з грошима. Різноманітні думки роїлися в моїй голові. Однак навіть важкі роздуми не перебивали відчуття щастя в моїй душі.
Я поруч зі своєю рідною душею і відчуває, що постійно хочеться посміхатися. Може, донька має рацію? Тепер вона бере кермо влади у свої руки, а мені варто їй повністю довіритися.
