Я довго просила у матері прощення за те, що псувала їй життя

Коли мені було 9 років, мати забрала мене, речі та поїхала від тата до іншого чоловіка до іншого міста.

Я зненавиділа і її і свого вітчима, вважала маму юдою, а його ворогом, який розлучив мене з батьком.

Я жахливо поводилася по відношенню до обох, мене весь час тягло до батька, я не давала нікому життя, у мене була істерика. Але через кілька років мати розповіла мені правду.

Через три роки після мого народження, мій тато став регулярно мамі зраджувати. Причому з різними дівицями.

Спочатку вона його прощала, бо дуже любила, а потім не могла від нього піти через мене і матеріальну залежність.

Але його походи на ліво стали періодичними. І ось коли одна з його коханок прийшла до них додому, заявивши про те, що вагітна і зажадала у матері відпустити чоловіка, це стало останньою краплею.

Мати втекла з першим зустрічним практично, у чому була, забравши лише мене та дещо з моїх речей.

Той чоловік виявився порядною людиною, хоч вона його особливо і не любила. Але не могла просто терпіти ці приниження, перебуваючи поряд із моїм батьком.

Я їй звичайно не повірила і стала шукати батька. І це мені вдалося. В нього вже нова сім’я. Батько нічого не заперечував. Тоді для мене все звалилося, мої думки та мрії як замок з піску розвалилися.

Я довго просила у матері прощення за те, що отруювала їй життя. Тепер у мене своя сім’я, чудовий чоловік, два сини-шибеники, а я досі не можу себе пробачити за свою огидну поведінку.

You cannot copy content of this page