Мій хлопець мене постійно контролює і перевіряє. Я не можу нікуди вийти, навіть у магазин, щоб не відзвітувати перед ним. Причому мені доводиться не просто повідомити, що я кудись пішла, а що мені саме необхідно було це зробити.
Щоразу, коли кудись виходжу, він змушує писати йому смс або телефонувати. Часто сам передзвонює і уточнює, де я і з ким. Мені спочатку була приємна така турбота, але це вже занадто, стає нав’язливо і виснажливо.
Учора я просто зустріла свою колишню однокласницю в місті, ми трохи посиділи в кафе і так вийшло, що мій телефон розрядився. Мій хлопець не знав, де я.
Він просив писати йому щогодини, а я просто не додумалася взяти телефон у цієї дівчинки, щоб відписатись, що в мене все гаразд. Він як ненормальний приїхав у це кафе.
Почав кричати, що турбується про мене, що мій телефон вимкнений і він уже не знає, що думати. Влаштував скандал, мені було дуже неприємно і соромно перед подругою і відвідувачами того кафе.
Я люблю його, але ці його витівки все псують і ускладнюють. Відчуваю, що він не зміниться, а я поняття не маю, як його заспокоювати і як домогтися хоч якоїсь свободи для себе.
Почуваюся як на повідку, домашньою твариною, у якої є суворий господар. Чи можна змиритися з цим? Чи треба приймати людину такою, якою вона Є? чи все ж таки потрібно пересилити себе?
Розійтися і шукати більш притомного хлопця? Адже не всі ж хлопці такі ревниві й схиблені на контролі, чи не так?
