Мого брата завжди всі любили, а я була непомітною. Матір ледь не молилася на нього, а якось взагалі сказала, що я не бажана дитина. Вона навіть звинуватила мене в том, що батько пішов. Та я ніколи не розуміла, як я могла бути в тому винна.
Згодом матір відправила мене до моїх дідусів та бабусі. Вони ніби хотіли загладити провину та всіляко догоджали мені. Так я й росла у них, а матір бачила дуже рідко. Весь цей час вона займалася моїм братом. Вона його любила попри те, що він завжди щось витворяв, навіть до поліції та боргів доходило. Вона так й без квартири залишилася.
Я живу за містом, вийшла заміж давно. У квартирі дідуся і бабусі живе наша доросла дочка з дитиною та чоловіком. Я давно живу власним життям. Мій брат та мати й не згадували про мене. Я й сама не поспішала підтримувати з ними зв’язки.
Мати важко травмувалася і виявилося, що грошей не має на лікування. Звичайно, я покрила всі витрати своїм коштом. Проте матері потрібен був догляд. Брат все намагався спихнути ці клопоти на мене, але я чітко сказала, що не буду цим займатися. Що матір, що брат – обидва поливали мене брудом за те, що я відмовляюсь допомагати. Але я не розумію, чому я маю те робити, коли її улюбленець мій брат і весь час вона займалася ним. Я досі ображена на матір через її ставлення до мене.
