Вправи в спортзалі для мене важкі не стільки фізично, скільки морально. Мені завжди було ніяково в басейнах, лазнях та інших місцях, де хоч трохи потрібно було показувати себе.
Адже щоразу я уявляла, як оточуючі чоловіки і жінки з глузуванням і огидою дивляться на мене. І щоразу я воліла сховатися від чужих очей. Адже так краще, ніж відчувати стільки стресу.
У спортзал мені довелося піти з двох причин: самооцінка і здоров’я. Друге, звісно, зіграло вирішальну роль. А головним мотиватором стала пряма рекомендація від фахівця. В мене були проблеми зі здоров’ям.
І якщо нічого не робити, моє життя в якийсь момент може опинитися в небезпеці. Я давно це розуміла, але не бажала думати про проблеми. Я і так постійно нервувала, після чого заїдала то все шоколадками і батончиками.
Це трохи допомагало. Як холодна вода після опіку. Але ось настав момент, коли навіть поза сім’єю мене почали відкрито радити скинути зайвий вантаж. Раціональне харчування і спорт – усе, що було потрібно.
Головне, тримати волю в кулаці і пам’ятати, заради чого доведеться піти на такі жертви. Цього разу я дійсно злякалася за себе і моментально почала на себе злитися. Як я себе до такого довела?
Пробне безкоштовне тренування з тренером мені не дуже сподобалося. Мені взагалі не хотілося перебувати на території, де я повний профан. Пробіжка на доріжці ледь не вибила з мене дух, а про решту тренажерів й казати було нічого.
Та й саме ставлення мені здалося далеко не найкращим. Тому я вирішила займатися сама. Але в тренера був один плюс, який я не врахувала. Поруч із ним я почувалася захищеною.
А зараз, коли поруч нікого не було, я відчувала себе величезною мішенню для чужих поглядів. Це гальмувало процес тренування. Від страху опинитися посміховиськом, я раз у раз сідала біля вікна нібито попити водички.
Хоча насправді я намагалася якомога рідше потрапляти на очі тим, хто був кращим за мене. Одного разу на біговій доріжці зі мною заговорила жінка. Вона була однією з тих, кого я підсвідомо боялася.
Сильна, красива і підтягнута жінка у витонченому спортивному топі акуратно торкнулася мого плеча. Я вийняла навушники з вух. Вона сказала, що в мене впав рушник. Я подякувала їй, підняла рушник і повернулася до тренування.
Але жінка продовжувала діалог. Вона розповіла, що теж не любить займатися, але доводиться, бо ще три роки тому вона була розвалюхою. Страшно було в дзеркало дивитися, а скільки проблем зі спиною та колінами.
Я коротко розповіла про свої проблеми. Виявилося, що у жінки свого часу було щось схоже. І що вона теж пішла на всі ці вправи в спортзалі з примусу сім’ї. Тільки так вона могла повернутися в колишній ритм життя.
Я була вражена тим, що в такої гарної жінки теж були проблеми з вагою. Адже це означало, що й у інших відвідувачів спортзалу теж є схожа історія. Я не одна така. Я не витримала і зізналася, що довго відкладала тренування, бо соромилася.
Жінка з розумінням поставилася до мене і всіма силами спробувала підбадьорити. Я не очікувала стільки підтримки і розуміння від сторонньої людини. Хоча схожі слова чула і від інших людей, з вуст цієї жінки вони звучали щиро.
Це говорила людина, яка вже пройшла мій шлях Валерії. І це підкуповувало. З того дня в мене з’явилася перша подруга по спортзалу. Через місяць я познайомилася ще з однією жінкою, я через деякий час записалася на пілатес.
Попри втому, почала знаходити в тренуваннях джерело якоїсь іншої сили. Яка змушувала посміхатися і згадувати жарти під час діалогів. А також покращувала самопочуття, і не давала мені об’їдатися солодким. Не бійтеся змінювати життя на краще, адже це так важливо у новому році.
