У мене є донька від першого шлюбу. У чоловіка теж від попередніх стосунків є 10-річна дочка та семирічний син. І спочатку мені здавалося, що це навіть добре, що в нас є такий схожий досвід.
Навіть не думала, що це стане проблемою. Згодом мені стало набридати, що колишня дружина йому часто дзвоне. Вона без жодних сумнівів тягне з нього гроші. То його доньці потрібно сукню купити, то синок захворів.
То жаліється, що у квартирі щось зламалося і потрібно полагодити. Кілька разів надзвонювала навіть уночі! Так, мене це швидко вибісило. Я поставила ультиматум, щоб гроші він колишній сім’ї давав тільки на найнеобхідніше.
І щоб ні ця дама, ні її дітлахи нам не сміли дзвонити після дев’ятої години вечора. Ні за яких умов! Він погодився, але нічого не допомогло. Він став зідзвонюватися нишком, переписується з нею в месенджерах.
Потім я знаходила чеки, за якими добре видно, що купує він далеко не тільки необхідне. На ньому і продукти, і одяг, і дитячі секції. Боюся й підраховувати, у скільки йому обходяться ці “родичі”.
Причому колишня дружина сидить удома, на роботу не йде, живе на допомогу та подачки. Хоча діти вже цілком дорослі, ходять до школи, але вона чудово влаштувалася на шиї мого чоловіка, заробляти їй нецікаво.
Днями чоловік заявив, що синок почне ходити на плавання. Причому він же його і буде туди возити. Поняття не маю, як він збирається це все встигати. А вчора заявив мені, що добре б, щоб його діти частіше до нас приходили.
Сказав, що сумує за ними. Через ту нахабну матусю я про цих дітей уже чути не можу. Ще менше мені хочеться їх бачити. Що довше розвиваються наші стосунки, то менше мені хочеться бачити і чоловіка.
