Ніколи не впадайте у відчай, щоб не сталося. Я на собі це перевірила і впевнилася, що лише треба набратися терпіння та навчитися чекати. Доля мені випала нелегка, але біди пройшли, як нічне жахіття.
Заміж я вийшла рано і була впевнена, що це кохання всього мого життя. Він був моїм однокурсником. Все було добре, але завжди є одне «але». В моєму випадку це батьки коханого. Вони були не в захваті від наших стосунків.
Свекруха відмовляла його від необачного вчинку. Вона була впевнена, що син не зробить кар’єру, бо сімейне життя заважатиме. Хоча мені в очі матір нареченого сказала, що я шукачка багатого життя з провінції.
Я не звертала увагу на слова цієї жінки. Думала, що наше кохання сильніше та витримає всі чвари і колотнечі. На жаль, я потім пошкодувала про те, що пов’язала свою долю з підлою людиною, яка зрадила в найважчий період мого життя.
Звичайно, згодом ми вже чекали на дітей. Я була дуже щаслива і чоловік теж, але свекруха зробила все, щоб відібрати моє щастя. Ще до появи малюків вона намовила мого чоловіка і він почав відмовляти від дітей.
Я тоді так розлютилася. Як так взагалі можна ставитися до власних дітей? Наші стосунки похитнулися. Свекруха постійно бурчала, що я домоглася свого, обвела всіх, і міцно вгніздились в її будинку.
Я намагалася не звертати уваги на образливі слова цієї жінки. Вірила, що все зміниться, коли з’явиться малюк. На жаль, ні підтримати, ні заспокоїти було нікому. Чоловік з матір’ю приїхав лише раз. В той візит свекруха була дуже зла.
У день виписки з лікарні, я чекала чоловіка весь день, але так ніхто за нами й не приїхав. Довелося викликати таксі. Вдома мене зустріли замкнені двері, які ніхто не відкрив. Сусідка вийшла на гуркіт та запросила до себе.
Виявилося, що мій коханий поїхав з матір’ю відпочивати, а мені залишив лист, в якому йшлося, що він відмовляється від дітей, а шлюб був помилкою. Я ревіла півночі, а на ранок поїхала до мами. Гроші на квиток дала жіночка, у якої я ночувала.
Перші півроку нашого життя здавалися справжнім пеклом. Діти не замовкали ні на секунду. Мене тоді врятувала матір, яка підтримала мене в той важкий час. Десь роки за три колишній чоловік знову з’явився у моєму житті.
Я навіть на поріг його не пустила. Не хотіла слухати того, хто кинув напризволяще власних дітей. Замкнула двері і забула про нього, як про кошмарний сон. А ще через два роки, я зустріла свого другого чоловіка.
Ця людина змінила моє життя. Він не тільки кохав мене, а й обожнював моїх близнюків. Згодом в нас з’явилася ще й донечка. Тепер ми велика та щаслива сім’я. Ще 10 років тому я не думала, що в моєму житті все буде так, а п’ять років тому я думала, що моє життя скінчилося. Головне йти вперед
