Зазвичай після роботи додому я добираюся громадським транспортом, але того дня голова була дуже важка і захотілося подихати. Я вирішила прогулятися парком і помітила там маленьку дівчинку.
Одна, без батьків, вона сиділа на лавці й плакала. Я побачила, що дівчинко легко одягнена і до того ж боса, хоча на вулиці було досить прохолодно. Я підійшла до неї та запитала, що сталося.
Дівчинка була налякана, але відповіла, що тато забрав її кросівки, щоб продати їх, а вона побігла за ним, але не змогла його наздогнати. Я одразу зрозуміла, що дівчинці не варто повертатися додому.
Тому вирішила не везти її в поліцію, а зателефонувати своїй подрузі й за сумісництвом соціальній працівниці з органів опіки. Я розуміла, що ризикую, але серце підказувало, що потрібно вчинити саме так.
Тим паче що ні я, ні й дівчинка й гадки не мали, де її батько і як дістатися до її будинку. Дівчинка довірилася незнайомці. Я взяла малечу на руки і насамперед вирішила її нагодувати.
У кафе вона накинулося на їжу, ніби не їла останні кілька днів. А коли ми прийшли додому і я розклала для неї диван, та тут же заснула. Вранці приїхала моя подруга і привезла одяг та взуття.
Було вирішено звернутися в поліцію і в органи опіки. Поки розшукуватимуть батька дівчинки, вона зможу бути під моїм наглядом. Тільки ось довго батька шукати не довелося. Буквально через день він з’явився сам.
Я прокинулася від гучного стуку в двері. Здавалося, що ще трохи і її просто виб’ють. Я не на жарт злякалася і подивилася у вічко. За дверима стояв оскаженілий чоловік, він ледве на ногах тримався.
Я одразу ж викликала поліцію, здогадавшись, що за гість її відвідав. У цей момент незнайомець закричав, що я вкрала його дочку. Було страшно, але я розуміла, що двері чоловік вибити не зможе. Сил не вистачить.
Благо поліція примчала дуже швидко. Подруга теж одразу ж приїхала. Дізнавшись, що сталося, поліцейські повідомили, що мають провести буйного чоловіка до його будинку й оглянути житло.
Як соціальний працівник, на огляді була присутня подруга. І вона здригнулася від побаченого. У квартирі не було практично нічого. Дівчинка спала, судячи з усього, на худому матраці в кутку порожньої кімнати.
У холодильнику миша повісилася, робоча лампочка була тільки на кухні. І в цій непроглядній темряві не було жодного чистого куточка. Поліцейські виявили в будинку гору порожніх пляшок.
На чоловіка завели справу, і поки тривав розгляд, маленька жила разом зі мною. Ми настільки зблизилися, що я вирішила удочерити дівчинку. Подруга зробила все можливе, щоб це сталося.
Останні півроку дівчинка більше не живе без батьків. У її житті з’явилася справжнісінька любляча мама. Я готова на все, щоб дівчинка нарешті стала щасливою після такого жахіття.
