В мене вкрай дивні стосунки з родичами і так було завжди. На мене з дитинства дивилися скоса як моя тітка, так і її дві дочки та син. Вони жили в будинку за містом, а я у своїй маленькій квартирі з чоловіком, але ніколи не бідували.
От мені вже скоро 50 і я вирішила спробувати ще раз налагодити стосунки з родичами. Все одно інших не маю. Спершу я вирішила навідатися до однієї з двоюрідних сестер. Якраз скоро мав бути її день народження, то ж ми домовилися, що я прийду.
Для подарунка я обрала гарний годинник з золотим браслетом. Коштовна і гарна річ. В призначений день прийшла й вручила подарунок. Вона похапцем подякувала і сховала його у шафку, навіть не примірявши. Та й загалом вона мене зустріла дуже холодно.
Поставила на стіл лише кілька тарілок з найпростішою їжею в все, ввімкнула телевізор та почала їсти. Ні гостей, ні чоловіка не було на цьому святі. Я просиділа до самого вечора, але так більше ніхто й не прийшов. Я подумала, що час невдалий просто і поїхала додому.
Вирішила все ж таки спробувати ще раз через деякий час. Якраз через місяць мав бути день народження моєї тітки. Я подзвонила їй та домовилася про час мого візиту на свято. В цей раз вирішили замість коштовних подарунків принести продукти, які вони навряд чи купують.
Понабирала всього, склала в гарну кошик та поїхала до тітки. На той момент в неї вже були гості – дві її подруги зайшли на дружні посиденьки. Десь ближче до вечора прийшла й моя двоюрідна сестра, але навіть не привіталась.
Продукти, які я принесла, так на стіл ніхто й не поклав. Тітка винесла все найпростіше на стіл. Не те щоб мені було зовсім неприємно, але я подумала, навіщо все ховати, адже продукти зіпсуються. Згодом я помітила, що у сестри на руці немає мого подарунка. Виходить, вона його не носить.
Я засмутилася, що їм не потрібні мої подарунки. Нащо я так старалася, як ніхто не цінить? Схоже не вийде в нас стосунки налагодити. Наступного дня побачила сестру на вокзалі, яка продавала продукти, які я принесла до столу тітки.
Для мене це дивно, адже вони добре живуть, точно не бідують. Навіщо це все, адже можна було просто поговорити та до чогось прийти. Вирішила більше не нав’язатися, як людям того не треба. Нехай буде так, як було. Вони живуть своїм життям, а я своїм.
