Я залякана і немов потопаю в болоті. У мене проблеми зі слухом від самої появи на цей світ, що зробило мене відлюдькуватою ще з дитячого садка. Чути я можу, але що я почула — розібрати не виходить. Деколи мені доводилося перепитувати одну фразу кілька разів!
Результатів таких перепитувань було три — і лише один із них адекватний та дуже рідкісний. Найчастіше виходило так, що зі мною просто переставали розмовляти. Ну, навіщо повторювати і щось пояснювати, якщо все одно не одразу почує. Відповідно, не одразу зрозуміє, а нам цього не треба.
Часто бувало таке, що мені сказали раз, а потім самі прикидалися або глухими, або вдавали, що зайняті. Другий варіант – агресія, з криками. І ось таке ставлення й увігнало мене в роль «вічної невдахи». Чому? Та тому, що я навіть на нормальну роботу влаштуватися не можу.
Тому що начальству потрібні швидкі та розумні люди, а я не можу. Я разів двісті перепитаю або вдаю, що почула, а отже, можу й наробити помилок. Люди дають мені дуже розумні поради, мовляв, а ти постав начальника перед фактом, що ти глуха, до тебе потрібне трохи інше ставлення. Ага, розбіглися.
А воно йому треба? Йому треба під час напруженого робочого дня раптово до когось там ставитись по-іншому? Йому треба витрачати зайвий час на пояснення глухої співробітниці? Та йому простіше знайти заміну! І робота краще піде і від нервів ніхто не тремтить.
І ось ще одна відповідь: ставила роботодавців і не раз перед фактом, що я глухувата. Підсумок: після закінчення випробувального терміну мені знаходять заміну. Ні, я не повна ідіотка, але часом мені, правда, дуже важко щось зрозуміти. Знову ж таки, щось не розчула чи почула не так.
Тому легко можу все зіпсувати, а перепитувати, мені з кожним днем стає все страшніше та страшніше. Та навіть друзів у мене майже немає з тієї ж причини. Познайомилася з компанією дівчаток. Спочатку вони нормально мене сприймали і навіть підколювали з приводу глухоти.
Але потім їм, мабуть, набридло все це. Або вони втомились. Я бачила, що їх обтяжує спілкування зі мною. Тому що я постійно перепитую: «А що вона сказала?», «А коли і куди ми йдемо?», «А коли це ви встигли вирішити, що ми зробимо саме так?». «Та при тобі це було — шипіли дівчата».
Вони знають, що я не навмисне, але їх все одно дратує. Дратує це і мого нареченого. Він починає злитися навіть після першого «що ти сказав?». Часом він зривається і каже надто неприємні слова. Зрештою, я останнім часом перебуваю в найсильнішій депресії.
Я хочу, щоб у мене було нормальне життя. Як у всіх людей. Я не хочу виглядати ідіоткою через те, що маю проблеми зі слухом. Пропонували операцію, але там мало того, що шанс відновити слух дорівнює 10-20%, так ще й коштує дорого. Як говорити з людьми, щоб вони зрозуміли і не відверталися від мене?
