З 10 років я росла без батька. Наша сім’я ніколи не жила багато, але коли він пішов, то все стало значно гірше. Мама важко переживала втрату, і я з усіх цих намагалася підтримувати її.
Щоб якось допомогти нашій сім’ї, я почала працювати ще у підлітковому віці. Спочатку просто роздавала листівки, а потім намагалася влаштуватися у кафе офіціанткою. З навчанням справи складалися не дуже добре.
Заважали думки про маму, адже її ментальний стан почав позначатися на фізичному. Якось я закінчила школу і влаштувалася на роботу до місцевого бару. Доводилося багато працювати, але там я отримувала гарні чайові.
Дуже часто я погоджувалася на вечірні зміни, які плавно перетікали в нічні. Спала мало, але грошей було більше, і це тішило. Так я пропрацювала цілих два роки. Поступово моїй мамі ставало краще.
Вона почала частіше посміхатися і радіти будь-яким дрібницям. Я намагалася тішити її, зрідка купувала солодощі та інші подарунки. Але в глибині душі я дуже хотіла вибратися з цієї ями.
Мріяла здобути освіту та знайти гідну роботу. Якось увечері до бару, де я працюю, прийшов дуже сумний хлопець. Було видно, що він пригнічений і хоче просто забутися. Я обслуговувала його столик та спостерігала за ним.
Чоловік замовляв лише міцні напої та спустошував склянку за склянкою. Якоїсь миті він почав буянити. Коли його стало забагато, охоронець виставив гостя за двері. Але той не зміг ступити навіть кроку, так впав на лаву.
Моя зміна саме закінчилася, і я вирішила допомогти чоловікові дістатися додому. На вулиці йшов проливний дощ, він легко захворів би, пролежавши там всю ніч. Мені стало його шкода.
Всі обминали його, ніби він був небезпечний. Але я відчувала, що цей чоловік неспроста прийшов до бару. При собі в нього не виявилося нічого, крім телефону, що сів. Я не знала ні як його звуть, ні де він живе.
Тоді я вирішила, що треба викликати таксі та везти його до себе додому. Моя мама вже спала в цей час, тому навряд чи почула б, що в будинку незнайомець. Коли приїхав таксист, спочатку він відмовився везти нас.
Мені довелося йому заплатити та запевнити, що все буде нормально. Він допоміг затягнути незнайомця в автомобіль та швидко привіз нас до будинку. Добре, що я живу на першому поверсі. Якось ми дісталися до квартири.
Чоловік прийшов до тями, але, як і раніше, не розумів, що з ним відбувається. Коли я прокинулась, удома вже нікого не було. Таємничий незнайомець залишив лише записку з вибаченнями.
Я розповіла про все мамі. Вона сказала, що я вчинила необачно, привівши додому незнайомого чоловіка. Але що зроблено, те зроблено. За кілька днів у двері постукав кур’єр. Він приніс букет розкішних квітів.
До букету була прикріплена записка, в якій мене запрошували на каву. Далі була написана адреса кав’ярні, де я іноді буваю, а також час і дата. Не знаю чому, але я хотіла дізнатися про цю людину більше.
Я прийшла до кафе, і ми познайомилися. Виявилося, що таємного незнайомець нещодавно втратив батька. Він працював у компанії свого тата. Але тепер він стане її директором і успадкує всі статки батька.
Я чудово розуміла, що він відчуває, адже й сама проходила через це. Мені хотілося підтримати його, і ми почали частіше спілкуватися. Я бачила, що подобаюся йому, але в мене ніколи не було стосунків, тому не знала, як поводитися.
Якоїсь миті він взяв все в свої руки і просто зробив мені пропозицію. Я розплакалася від щастя. Навіть уявити собі не могла, чим обернеться просте бажання допомогти. В одну мить моє життя змінилося.
