Коли я вийшла заміж, то зрозуміла, що в шлюбі буде третій. І йдеться зовсім не про малюка, який згодом в нас з’явився, а про іншу дорослу дитину, яка потребує уваги – маті чоловіка.
Вона вважала, що якщо вже я житиму з її сином, тоді я маю беззаперечно слухатися її. Ну мама ж краще за всіх знає свого сина. Я спершу намагалася не звертати уваги на те, як свекруха намагалася вчити мене розуму-розуму.
Батьків у мене немає, тож і поскаржитися нікому. Коханий захищав мене як міг, тому я вважала, що не все так погано. Свекрусі ж здавалося, що я ще недосвідчена і занадто безтурботна. Нічого не знаю і нічого не розумію.
Якось раз свекруха запитала мене, чи не збирається я економити. За її словами, я постійно гроші тринькаю та ні про що не думаю. Потім якимось дивом причепилася до лампочок в нашій квартирі.
Вимагала, щоб я їх замінила. Я щиро не розуміла, чому свекруха зараз взялася за лампочки. Так, вона й раніше намагалася командувати, але зараз ситуація загострилася. Я запідозрила недобре і розповіла про це чоловікові.
Але він не хотів і слухати. Свекруха не здавалася і намагалася щосили переконати мене змінити лампочки вдома. До свого сина вона намагалася не лізти, адже розуміла, що той може запідозрити недобре.
Ба більше, бажання чіплятися до мене стало просто максимальним. Вона не давала мені проходу, поки нікого не було вдома. Я трималася з останніх сил. Моєю фатальною помилкою стало те, що я зранку пішла в магазин.
Я думала, що швидко куплю молока та хліба і так само швидко повернуся додому. Чоловік хоч і намагався не подавати виду, що його матері потрібна допомога, все одно попросив придивитися за нею.
Але свекруху вже було не зупинити. Коли я прибігла додому, то помітила, що та замінила майже всі лампочки. І зробила вона це аби як. Вони всі мали різне світло, деякі були розбиті.
Свекруха ж стояла на підвіконні й намагалася кричати якісь незрозумілі гасла. Я не встигла й підступитися, як свекруха сперлася на відчинене вікно і полетіла вниз. Навіщо вона його відчинила, теж було незрозуміло.
Я тільки почула крики подружок свекрухи, які так любили сидіти на лавочках біля під’їзду. Подзвонила чоловікові і розповіла про те, що трапилося. Він не повірив, бо сам того не бачив, і звинуватив мене у трагедії
В ту секунду я зрозуміла, що якщо нічого не зміню у своєму житті то незабаром мене спіткає та сама доля. Адже впертість чоловіка страшенно нагадувала дивні думки свекрухи.
