Коли я вийшла з декрету я була м’яко кажучи не в формі, тому перше що зробила, так це пішла на фітнес.
Чолвік люб’язно погодився допомогти з донькою. Її треба було забирати в той час, коли в мене саме закінчувалися тренування.
В нашому місці фітнес-клубів не багато, а толкових, комплексних і не дорогих так взагалі одиниці. Спочатку було важко вмовити чоловіка, адже йому б довелося повністю змінювати свій графік роботи.
Але після того, як кілька раз він забрав Настюшу додому, я його все ж вломала. Тоді це була моя маленька перемога, як я вважала.
А по суті, це був перший признак того, що наша сім’я руйнується. Через деякий час я раділа, дивлячись на те, як чоловік почав ставитися до доньки, і вона до нього стала більш лагідна, не відходить ні на крок.
Раніше вона до мене як ліпучка клеїлася. А зараз охолола до мене, ніби уникає мене. Дівчинці 5 років, і в мене таке враження, що просто трішки не може звикнути до того, що я пішла на фітнес, на роботу.
Одного разу я вирішила забрати доньку з саду раніше, приїхала, застала картину. Настя сиділа на лавці на території саду і гралася, а мій чоловік та одна з нянечок цілувалися.
Звісно це були не дружні поцілунки, як вдячність за гарне виховання доньки. Я підслухала їх розмову:
– Колю, ну давай вже разом десь сходимо вдвох. -Сонечко, я з радістю, але Наська, вона втомилася, я думаю ходити з нею по кіно і рестаранам зараз буде погана ідея.
– Та вона мені за день набридла, а тут ще й кожен вечір з нею, може мама за нею подивиться вже, а то зіпхала дитя на мене і щаслива.
Я вибігла, взяла Настю за руку і сказала:
Не на тебе, а в садок, я подбаю, щоб ти більше тут не працювала. А ще, подбаю про те, щоб ні мене, ні моєї дитини ви більше не бачили, а то ж вам обом ми набридли”.
Після цього чоловік вдома так і не з’явився, речі забрав тоді, як мене не було, а розлучили нас вже через суд.
Тому дівчатка, хочу застерегти вас. Я то думала, чого він так рветься в садок доньку забирати, а він на очах дитини з цією…
