Кіра не нагулялася. Це вона зрозуміла відразу, як тільки дізналася, що чекає на дитину.
З Вадиком вони одружені не були. Він був старший за неї на сім років. Це був дорослий і відповідальний чоловік, який так необдумано зв’язався з молодою дівчиною.
Його надихала її енергія, молодість, пристрасть. Сам-то вже не був таким зарядженим, от і підживлювався від Кіри.
Але вони вирішили розлучитися, до того ж бажання було взаємним. Вадим втомився від її примх і прагнення вічно десь запалювати, а Кірі захотілося пов’язати своє життя з кимось не таким нудним.
А тут дитина. Несподівана і незапланована.
Звичайно, Кіра тут же повідомила Вадиму. Розлучилися вони всього тиждень тому, коли Кіра і не здогадувалася про свій стан.
– Я не хочу цю дитину, – впевнено промовила вона. – Ми не разом, я ще така молода! Мені лише двадцять три, все життя попереду!
– Але це ж дитина… Наша дитина. Ти зможеш потім спокійно спати, знаючи, що перервала життя цьому малюкові?
Кіра погладила рукою живіт. Звичайно, вона ще фізично не відчувала, що в ній зародилося нове життя, але відчувала це душею.Кіра тоді розплакалася, сказала, що вона не нагулялася, що їй хочеться вічного свята! А яке свято з маленькою дитиною? І як вона її взагалі буде піднімати? На зарплату консультанта з магазину косметики?
І Вадик тоді поклявся, що в усьому буде їй допомагати. Адже він дуже хоче цього малюка.
І Кіра погодилася. Через дев’ять місяців вона привела у світ доньку, яку назвали Олександра.
Коли Кіра на неї дивилася, то навіть повірити не могла, що її могло б і не бути. У той момент вона була дуже вдячна Вадиму за те, що він відмовив її від стрпшного гріху. Адже малятко було таким тендітним, таким красивим.
Але перша ейфорія пройшла дуже швидко. Безсумнівно, Кіра дуже любила свою дочку. Але вона не звикла бути в чотирьох стінах, прив’язана до дитини. Їй хотілося свободи, хотілося з кимось зустрічатися, хотілося, як і раніше, танцювати до ранку. Але вона виявилася всього цього позбавлена.
Правда, Вадим не обдурив, він дуже сильно допомагав. Коли у Олександри були коліки, і Кіра подзвонила йому в істериці, він тут же примчав. І майже весь день він провів з донькою, даючи її мамі відпочити.
Він гуляв з нею у вихідні, вмів міняти підгузки і купати. Вадим дуже сильно допомагав матеріально. Давав Кірі достатньо грошей і ніколи не вимагав звіту. Навіть якщо частину цих грошей вона витрачала на свої забаганки. Він прекрасно розумів, що їй складніше і потрібно себе якось радувати.
Між Кірою і Вадимом виникли дружні стосунки. Кохання між ними вже давно не було (якщо воно взагалі колись було), зате була любов до їхньої доньки, яка пов’язувала їх.
Перший раз Кіра залишила Олександру у Вадима, коли тій було всього чотири місяці.
– Погодуєш її сумішшю, я все одно збираюся скоро кидати годувати, – промовила вона. – А мені потрібно відпочити. У подруги день народження, хочу, як колись, веселитися.
І Вадим погодився. З донькою він справлявся чудово і розумів бажання її мами відпочити.
Згодом такі візити стали частішими. Кіра, вперше вирвавшись з дому, зрозуміла, як їй не вистачало всього цього. І як вона сумувала за веселощами та розмовами з друзями.
Тому вона вирішила собі не відмовляти в цьому задоволенні, враховуючи, що у Олександри є ще й батько.
Вадим вже почав напружуватися. Якщо раніше Кіра привозила доньку на ніч раз на два-три тижні, то тепер стала щотижня, так ще й на два дні.
Він не проти був провести час з донькою. Але коли Кіра її забирала, було видно, що її мучать сліди нічної тусовки.
Він вирішив, що треба з цим зав’язувати. Хоча б на постійній основі. І коли Кіра наступного разу його попросила забрати дитину, він відмовився.
– Не справа це, Кіро, всі вихідні гуляти. Ти ж мати, ти повинна нести відповідальність.
– А ти батько! – огризнулася жінка. – Легко тобі говорити, враховуючи, що ти вільний і можеш робити, що хочеш! А мені теж хочеться веселитися!
– Ну не кожні ж вихідні! Я можу взяти Олександру, якщо тобі потрібно розслабитися. Полежати у ванні, почитати книжку, доглянути за собою. Але на гулянки я тебе відпускати не маю наміру. Принаймні, так часто.
Кіра злилася, але вдіяти нічого не могла. Цими вихідними її друг влаштовував грандіозну вечірку. І там буде багато вільних чоловіків. Кіра не збиралася ставити хрест на своєму особистому щасті.
– І що з тобою робити? – запитала вона, подивившись на доньку. – Не з собою ж тягнути?
А потім Кірі в голову прийшла, як вона думала, геніальна ідея. Адже дочка зараз стала спати всю ніч. Ближче до одинадцятої вона засинає, а потім прокидається близько сьомої. І якщо Кіра піде, нічого страшного не станеться. Опівночі вийде з дому, а повернеться години о третій ночі. І тоді можна і поспати трохи.
Так вона і зробила. Залишила дитину саму. Звичайно, Вадиму про це вона повідомляти не збиралася, прекрасно розуміла, що йому це точно не сподобається.
Кіра стала так робити дуже часто. Вона вважала, що щаслива мати набагато краще для дитини, ніж та, яку закрили в чотирьох стінах. За дитину вона не переживала, адже та ще поки не навчилася вставати, нікуди з ліжечка не дінеться.
Але Вадим дізнався. Зовсім випадково. У нього був ключ від квартири Кіри, про всяк випадок, так би мовити. І якось увечері він не зміг до неї додзвонитися. Злякався, приїхав. Двері йому ніхто не відчиняв, хоч і було вже досить пізно. І тоді він сам увійшов.
Спочатку він вирішив, що Кіра з донькою кудись поїхали. Може, до Кіриної сестри в інше місто. Але він здивувався, що вона його не попередила.А потім він увійшов до кімнати дочки і побачив її сплячою. А ось Кіри вдома не було.
Він все ж додзвонився до неї і влаштував страшний скандал. І коли Кіра повернулася, вони ще до ранку з’ясовували стосунки.
– Якщо ти її любиш, ти повинна про неї піклуватися! – кричав Вадим.
– Я її шалено люблю, але й себе люблю! А ти ж мене не відпускаєш погуляти!
– Тому що ти вже не підліток! Час подорослішати, Кіро!
Коли вони заспокоїлися, жінка пообіцяла Вадимові, що більше не залишить дитину саму. А він пообіцяв, що буде забирати Кіру на вихідні раз на місяць. На тому й вирішили.
Але буквально через тиждень Кіру покликала її подруга на день народження. І Кіра попросила Вадима посидіти. Але він відмовився, сказав, що у нього в цей день відрядження.
Кірі дуже хотілося туди потрапити. І вона вирішила, що раз у батька Олександри відрядження, він і не дізнається, що вона пішла.А Вадим немов відчув те дике бажання Кіри знову пуститися у всі тяжкі. І в останню хвилину він скасував відрядження. І приїхав до дочки.
Так, все так і було, як він припускав. Олександра спала, а Кіри просто не було.
Вадим знав, що незважаючи на спосіб життя його колишньої жінки, вона свою дочку і справді дуже любить. Просто вона безвідповідальна, не розуміє всієї небезпеки. І пояснювати марно. І тоді він вирішив її провчити.
Він забрав Олександру, а двері в квартиру залишив відчиненими.
Коли Кіра повернулася, то дуже здивувалася, що двері відчинені. Вона була впевнена, що зачиняла їх. Але, може, вона так поспішала, що й справді забула?
А коли Кіра не знайшла доньку в своєму ліжечку, то дуже злякалася. Страх пробрався кудись під шкіру, паралізуючи її.
Вона думала, що все ж таки Олександра змогла встати і впала. А потім поповзла кудись.
Кіра шукала її по всій квартирі. Кликала, кричала. Сподівалася почути її плач звідки-небудь. Але ні, дочки не було.
Тоді вона подзвонила Вадиму.
– Ти забрав дитину?
– Що? – Вадим зробив вигляд, що спить. – Що ти маєш на увазі? Що з нашою донькою?!
– Вадику, – Кіра заплакала, – я не знаю, що робити! Її хтось викрав!
– А ти де була?! – закричав чоловік.
– Я буквально на пару годин відійшла! Прийшла, а двері відчинені, а доньки немає!
– Ти ще й двері не зачинила? Кіра, що ти собі думаєш? Я тебе попереджав, що не можна дитину саму залишати! Господи, що ти накоїла?!
– Я зараз подзвоню в поліцію, – задихаючись від плачу, промовила вона.
– Зачекай, не дзвони. Я повернувся вже з відрядження, зараз приїду і ми вирішимо, як краще бути.
Кіра прислухалася до Вадима в багатьох питаннях, тому погодилася. І через стрес у неї навіть не виникло питання, чому б відразу не звернутися в поліцію.
Поки Вадим їхав, Кіра собі місця не знаходила. Вона просила вибачення у своєї крихітки, обіцяла, що, якщо її знайдуть, вона більше ніколи не залишить її одну.
Зараз Кіра чітко усвідомлювала, що не потрібні їй всі ці гулянки. Що її дитина їй дорожча за життя. І що Вадим мав рацію: час дорослішати.
Вадим приїхав разом з донькою. Коли Кіра побачила Олександру, то відразу кинулася до неї. Обняла, притиснула до себе, намагаючись не розбудити. Кіру всю трясло, ще ніяк не хотіло приходити розуміння, що все закінчено.
А вже потім, коли вона заспокоїлася, вона накинулася на Вадима.
– Як ти міг?! Ти уявляєш, який я пережила жах?!
– Уявляю. А тепер ти уяви, що, якби не я її забрав. Що якби ти й справді забула зачинити двері, і який-небудь безпринципний чоловік сюди забрався? Уяви, що твоя дочка могла б випасти з ліжечка і вдаритися головою. Уяви хоча б, як вона злякалася б, якби прокинулася, а мами немає?!
Кіра замовкла. А потім просто кивнула. Вона ще злилася на Вадима, але в глибині душі розуміла, що він має рацію. Що не можна так чинити.
– Я тобі обіцяю, що більше ніколи її не залишу, – тихо промовила вона. – Я зрозуміла, як сильно нею дорожу.
– А я обіцяю, що завжди допоможу. Якщо буде важко, якщо ти сильно втомишся. Але не заради вечірок до ранку з сумнівними людьми. Кіра, ти повинна стати дорослою. Тому що на тобі вже велика відповідальність.
З того моменту все змінилося. Так, Кіра іноді зустрічалася з друзями, але тільки коли Олександра була у тата. І це вже були не відв’язні вечірки, а тихі посиденьки в кафе. Вона і сама незабаром зрозуміла, що переросла все це. І що хоче бути відповідальною і найкращою мамою в світі.
