Міла познайомилася з Дмитром на посиденьках у спільних знайомих. Його привів чоловік найкращої подруги Міли.
– Мілка, зверни увагу! Дуже перспективний кадр! Давно один, робота хороша, не жадібний, не бабій, мій Павло його дуже рекомендував! – розхвалювала гостя подруга.
– Лізо, ну досить, га? Ну не треба мене сватати кожному зустрічному, я не хочу зараз ні з ким зустрічатися. Тим паче, з тим, кого твій Павло рекомендував. Ти ж знаєш, у нас із твоїм чоловіком погляди на життя занадто різні.
– Як делікатно ти описала вашу люту ненависть і те, що ви як кішка з собакою з першого дня знайомства! – розсміялася подруга.
І це було чистою правдою – Міла не дружила з жодним із хлопців або чоловіків подруг. Усі здавалися їй недостатньо розумними, щедрими, красивими. Загалом, не підходили її ідеальним подругам. А своїх подружок вона справді вважала ідеальними, як і себе!
Саме тому, коли подруги намагалися влаштовувати її особисте життя, залучаючи до цього свої другі половинки, чоловіки з помсти “підганяли” їй тільки неліквід.
Ось так одного разу Мілі довелося всі вихідні на дачі слухати вірші, іншого разу, коли вся компанія поїхала за місто кататися на лижах, для Міли запросили молодого чоловіка в півтори сотні кілограм ваги, який не те що на лижах, на ногах ледве пересувався. При цьому він постійно ображався, що його привезли знайомитися, а дівчина перед ним у реверансах не розсипається.
Природно, появу Дмитра вона сприйняла як чергове знущання. Хоча сама кілька разів ловила себе на тому, що розглядає кандидата з цікавістю.
Високий, спортивний, красивий, приїхав на своєму авто, явно недурний. У будь-якій іншій ситуації Міла сама б підійшла знайомитися, але тут вона чекала підступу.
– Мілко, ну що? Сподобався? Ви вже спілкувалися? Познайомилися? – Ліза схопила подругу і поволокла в тихий куточок, щоб посекретничати.
– Ні. А з чого я маю перша підходити? Його ж для мене притягли, от нехай він мене й обходжує. До речі, вечір майже закінчився, а він так і не заговорив зі мною. Дивно! Його попередник від мене ні на крок не відходив зі своїми віршами.
– Міл, ну досить пригадувати, мій чоловік і справді хотів, як краще. Привіз тобі пару, а ти…
– Лізо, перестань! Він спеціально притягнув того дивака, щоб мені вихідні зіпсувати! І зараз робить те саме.
– Хто?
– Павло твій!
– Ні, ти що? Взагалі-то, Дмитро – начальник мого Павла. За ним уся незаміжня частина їхнього колективу бігає, але в нього якесь болісне розлучення було, він відтоді не знайомиться ні з ким. Павло його ледве витягнув розвіятися.
Ну і в неформальній обстановці поспілкуватися. Ти тут узагалі ні до чого. Правда! Ніхто його з тобою знайомити не збирався. Каже, ти для нього занадто…
– Занадто? Яка? – зблідла Міла, очікуючи образливих слів.
– Міл, ну ти ж знаєш, у вас із Павлом “взаємна нелюбов”, – усміхнулася подруга і продовжила, – але я ж думала, ти зметикуєш, що такий варіант не можна упускати. Ти сама подивися на нього. Ну мрія ж! Якби не було в мене Павла, сама б за Дмитром позалицялася.
– Іди, інтриганка, і позалицяйся. А від мене відчепись. Не хочу я ні з ким знайомитися.
– Ну й даремно!
– Лізо, не треба мене підбурювати. Я справді не хочу стосунків. До того ж, подивися, твій Дмитро додому збирається.
Предмет розмови і справді покинув вечірку одним із перших. Однак Павло вирішив запросити його на вихідних поїхати за місто, якщо вже Дмитро освоївся в новій для нього компанії.
– Я б із задоволенням, але у вас тут своя компанія, всі парами. – відповів Дмитро.
– То в чому проблема? Давай і тобі пару знайдемо!
– Ні, не треба. Я не хочу після розлучення знову стосунки заводити…
– Ну, не можна так! Рік минув, час вже жити починати. Давай я тебе познайомлю з ким-небудь. Хто тобі тут сподобався?
– Не знаю, не оцінював дівчат на предмет знайомства. Хоча, он та, яка з твоєю дружиною розмовляє, вільна?
Павло помітно зам’явся:
– Ну так, тільки я б не радив. Це Мілка, Лізкіна подружка. Мало не зі школи разом. Як дракон охороняє своїх подруг. Не тільки я терпіти її не можу. Усі хлопці її не виносять. Скільки крові нам попила! Жах!
– Чому?
– Та там такий характер, мегера просто! Моя дружина з нею дружить, мені доводиться терпіти. Але там просто виразка.
– Зате красива.
– Це так, але…
– Давай мені її номер, сам розберуся.
Взявши номер, Дмитро покинув вечірку. До вихідних він планував познайомитися з Мілою ближче. Вже дуже цікаво стало, що ж там за характер.
Наступного дня він зателефонував Мілі і запросив на побачення. Дівчина погодилася. Побачення пройшло в спокійній обстановці, Мілі навіть сподобалося, але факт передачі номера без дозволу розлютив її.
– Лізко, я твого чоловіка…! – закричала Міла на подругу, коли побачення закінчилося.
– Що сталося?
– Він дав мій номер цьому своєму фантастичному начальнику.
– І що?
– Вчора ходили на побачення.
– І як?
– Нормально. Начебто без закидонів. Сам заїхав, за вечерю заплатив, додому потім відвіз. Загалом, чекаю підступу.
– Чому? З чого ти вирішила, що у всіх чоловіків є якась вада?
– Вона у всіх є. А якщо цей дружить із твоїм Павлом – там цілий льох косяків. Я впевнена! Не ображайся, але чоловік твій – той ще йолоп!
– Ну, ти відразу все не псуй, хоча б придивися.
Міла обіцяла не показувати свій характер і дати хлопцеві шанс проявити себе. У підсумку, придивилася так, що закохалася. Дмитро справді виявився розумним, цікавим, не жадібним. Ніколи не пропонував розділити рахунок, дарував квіти, подарунки. Однак, Міла не була б собою, якби не відчувала підступ за версту. І він себе виявив.
Через півроку стосунків, Дмитро став дедалі частіше навідуватися до Міли в гості і залишатися з ночівлею. При цьому, він ненав’язливо натякав, що розраховує на смачну вечерю. Щоправда, смачна в його розумінні означала – дуже рясна.
У той час, як Міла могла повечеряти йогуртом, Дмитру, щоб наїстися, треба було спустошити весь холодильник, а потім із чаєм з’їсти цілий торт.
Перший час Мілі навіть подобалося готувати для свого чоловіка. Вона із задоволенням дивилася, як він їсть. Але незабаром стало зрозуміло – скільки б вона не готувала, все він з’їсть за один присід. Навіть те, що Міла припускала розтягнути на пару-трійку днів.
Розуміючи, що вона скоро розориться, Міла стала писати коханому список продуктів перед тим, як він мав приїхати. Кілька разів Дмитро привозив продукти, а потім почав “забувати” заїжджати в магазин.
При цьому, демонструючи неабиякий апетит. Міла занудьгувала за тим часом, коли вони бачилися кілька разів на тиждень і завжди ходили вечеряти в кафе. Хоча там Дмитро стільки ніколи не їв. Мабуть, їсти власним коштом і поглинати всі запаси Міли – різні речі.
Мілі вже не вистачало зарплати на місяць. Не встигала вона закупити собі продуктів на тиждень, як доводилося знову бігти в магазин. Гроші витікали з катастрофічною швидкістю, але натякати хлопцеві про те, що він її об’їдає, було ніяково.
Ситуація ускладнювалася тим, що й поради попросити, як бути в такій ситуації, не було в кого. Ліза відразу розповіла б Павлу, а той – Дмитру. У підсумку всі образилися б на Мілу і назвали її жадібною та меркантильною.
Кілька разів Міла намагалася покликати Дмитра сходити куди-небудь, замість нудних посиденьок удома, але він щоразу знаходив причину відмовитися.
– Малюк, у мене стільки справ сьогодні було, я ледве на ногах стою! Зараз до тебе приїду і просто впаду! Ну який із мене тусовщик або партнер із прогулянок? Давай просто посидимо вдома, кіно, наприклад, подивимося.
– І ти з’їси всі мої запаси знову! – закінчувала фразу Міла після того, як розмова припинилася, і хлопець не міг її почути.
Одного разу Міла відзначала свій день народження в кафе, з друзями, Дмитро подарував їй золоті сережки. А Міла весь вечір не могла змусити себе думати про те, що хлопець з’їв лише кілька шматочків м’яса і більше не доторкнувся до святкових страв.
І це той самий чоловік, який у її будинку знищує їжу за день, коли Міла сама могла спокійно харчуватися тими самими продуктами дня чотири.
На восьме березня хлопець подарував їй телефон і букет. Здавалося б, подарунки дарує, не влаштовує скандалів, начебто піклується, але його ненажерливість уже просто напружувала. І Міла вирішила поговорити відкрито.
– Дмитре, я тебе хотіла попросити, може ти будеш хоча б на частину продуктів скидатися? Ти ж практично живеш у мене, додому їздиш, щоб переодягнутися.
– А ти сама не в змозі себе забезпечити?
– Я в змозі, була, поки ти не підселився. Ти вибач, але мені не вистачить грошей нас двох годувати.
– Ти знаєш, я принципово ніколи не давав дівчатам грошей. Мені здається, якщо дівчина не може забезпечити навіть свої базові потреби – вона просто не здатна ні на що.
Я через це з колишньою розлучився. Теж мене постійно хотіла розвести на гроші. То манікюр їй оплатити, то вії, то брови.
– А що тут такого? Ти ж не на страшненьку сіру мишку клюнув, а на красиву дівчину. А краса нині не дешево коштує! Хочеш постійно на неї милуватися – вкладайся.
– Тобто, ти вважаєш, що моя колишня мала рацію?
– Я не знаю вашої історії і, чесно кажучи, не дуже хочу знати. Але в нас із тобою інша ситуація. Свою красу я сама оплачу! Я прошу тебе лише іноді приносити продукти. Або давати мені на них гроші.
Ти їси дуже багато. Я не проти, але фінансово твій апетит я вже не тягну! А ти вперто не розумієш натяків і прохань купити продукти за списком, який я пишу не просто так.
– Тобто, ти хочеш сказати, що я жадібний? А як же квіти? Сережки? Новий телефон? Оплата рахунку в кафе?
– Дякую за це величезне! Але телефоном і квітами я комуналку не оплачу, а квіти на вечерю ти і сам не станеш їсти. Тож – хочеш смачно їсти, купуй продукти!
– Але я замовляв доставку!
– І сам усе з’їдав, бо ти ніколи не питав, чи подобається мені те, що ти вибрав.
– Але піцу всі люблять!
– Можливо, але я – не всі! Та й на рибу в мене алергія. А ти роли замовив, молодець! Хоча б не моїм коштом – уже спасибі!
Міла розуміла, що розмова виходить за рамки і перетворюється на сварку, але зупинятися було пізно. Залишати ситуацію без змін уже не можна, мовчати і терпіти вона втомилася, а Дмитро зовсім не розумів натяки. Попри всі його переваги, він вирізнявся рідкісною впертістю.
– Загалом, якщо ти хочеш продовжувати тут жити і смачно вечеряти, вкладай свої кошти, або купуй продукти.
І тут Міла вперше побачила такого Дмитра, з яким ще не була знайома. Різко схопившись із дивана, хлопець ледь не перевернув журнальний столик. Загрозливо нависнувши над дівчиною, яка сиділа на дивані, він закричав їй просто в обличчя:
– Шматком мене докоряти будеш? Ти? Я тебе об’їдаю? Та ти порахуй, скільки я на тебе грошей за цей час вклав! Півроку за тобою залицяюся, мене вже у всіх квіткових знають! І ти мені дорікаєш шматком? Виговорювати, що я багато їм? Що ти в нас, як пташка, харчуєшся, а я – як буйвол? – Дмитро кричав так, що на скронях здулися вени.
– Дмитре, заспокойся! – Міла вже бачила подібні істерики у знайомих і точно знала – від такого, крім крику, нічого не доб’єшся. Конструктивної бесіди не вийде.
– Я ж не дорікаю, я просто тобі кажу, що ти дуже багато їси, а продукти ніколи не купуєш! Я заробляю мало не втричі менше за тебе, квартиру сама оплачую. На салони краси теж у тебе не просила ніколи, бо це моя відповідальність. Але я просто не прогодую тебе з твоїм апетитом.
Логічно було б тобі купувати продукти, якщо ти їх сам і їси! Додому ж ти купуєш? Ти ж один живеш!
– Я думав, що приїжджаю в гості до коханої дівчини, якій за радість приготувати своєму чоловікові вечерю.
– Ну це ти прям загнув! Ось вже радість – після робочого дня ще дві години біля плити танцювати, щоб ти потім за хвилину все змів! Плюс думати, на які гроші завтра тебе годувати. У мене вже фантазії не вистачає, що приготувати.
– Ти теж їла!
– Так, що встигала. І то не завжди!
– Та ти що? Я вчора цілий пакет приніс!
– Так! І сам же його весь зжер! Причому, ти приніс зовсім небагато, а основне забув! Або спеціально не купив?
– Тобто, для тебе їжа важливіша за почуття?
– Дмитре, ти мене не чуєш? У мене немає грошей купувати продукти в такій кількості! Я раніше із зарплати собі на відпустку відкладала. Після того, як ти став до мене приїжджати з ночівлями, у мене не те, що відкласти не виходить, я в борги влізла!
– Я планував оплатити нам відпустку. Сам, без твого фінансового втручання! Знаєш, все-таки Павло мав рацію – ти рідкісна стерво!
– Ось ти начебто не жадібний, але й домовитися з тобою не виходить. А Павло ще отримає по шиї за такі розповіді! Загалом, я так жити більше не можу! Ти як пилосос. Я скоро розорюся. Або вкладайся, або вимітайся!
Сказавши це, Міла не думала, що він справді піде. Однак Дмитро, гордо піднявши голову, пішов і навіть не обернувся. Міла хотіла було наздогнати його, заспокоїти і все пояснити. Але вчасно себе зупинила.
Хлопець він чудовий, але переконати його не вийде. А якщо продовжувати з ним стосунки, він в один прекрасний момент її саму зжере!Спеціально для сайту Stories
