Нареченого я зустріла на конференції, куди вирушила з колегами по роботі. Там ми і зустрілися. Після кількох зустрічей ми роз’їхалися по домівках. Він писав мені в соцмережах, але було видно, що йому не хочеться серйозних стосунків.
А через півроку він зрозумів, що кохає мене й інші жінки йому нецікаві. Ми зустрілися, і того ж дня він покликав мене заміж. Коли я вийшла з автобуса, побачила чоловіка біля чорного автомобіля на зупинці – моє перше кохання.
У мене підкосилися ноги, я не могла зрозуміти, що він тут робить. П’ять років тому він був для мене всім. Коли ми познайомилися, я одразу помітила, що він відрізняється від інших хлопців.
Він був охайний, і вже у свої 24 роки мав власний автомобіль. Він розумний, симпатичний і вміє залицятися. Тоді я думала, що він – єдиний у моєму житті. Аж поки не дізналася, що він три роки як одружений, а нещодавно став батьком.
Я плакала, не могла повірити, що зі мною все це відбувається. Довго не могла забути його, а коли я нарешті знайшла своє щастя і зустріла порядного хлопця, то він знову з’явився в моєму житті.
Він одразу мене впізнав, підійшов до мене і запропонував поговорити за чашкою кави в кафе. Ми поговорили. Він зізнався, що всі ці роки не міг мене забути. Він розлучився з дружиною, бо не міг із нею жити після нашої зустрічі.
Усе, що його пов’язує з колишньою, – це дитина. Я сиділа і слухала його, як зачарована. Я думала: чому він не сказав ці слова п’ять років тому? А зараз, коли моє життя налагодилося, він пробудив у мені почуття.
Ми попрощалися, я пізно прийшла додому, мама не спала. Вона чекала на мене. Я впала на стілець без сил, по щоках котилися сльози. Я мала принести мамі радісну звістку, а тепер не розумію, що робити.
Що більше я розповідала мамі, то сумнішою вона ставала. Я вже погодилася стати дружиною іншого, а тепер у моєму житті з’явилася людина з минулого. Почуття ніби й не вщухали. Мені здавалося, що я знову хочу з ним бути.
Мама теж не стримала емоцій, коли я їй усе розповіла. Виявилося, що в молодості вона зустріла одруженого чоловіка. Вона була закохана, але знаючи, що він не кине дружину, вирішила відпустити його і вийти заміж за іншого.
Але не вийшла, бо дізналася, що вже чекає на мене, і не хотіла ганьбити хорошу людину. Вона залишилася одна з немовлям на руках, бо великий гріх руйнувати чужу сім’ю.
І тут я зрозуміла одну просту істину – мене нічого не пов’язує з моїм першим коханням. Я давно його відпустила і кохаю свого нареченого. Вранці я побачила 15 пропущених викликів від нареченого.
Він дзвонив ще ввечері, переживав, чи нормально я дісталася. Я зателефонувала йому і сказала, що він зобов’язаний просити моєї руки у мами, щоб віддати данину традиції і вшанувати її.
