Коли я зустрічалася зі своїм майбутнім чоловіком, то нічого дивного за ним не помічала, але коли ми одружилися, він став ревнувати мене до всіх. Якщо я затримаюся з роботи хоч на десять хвилин, скандалу не минути.
Чоловік зустрічає мене словами: “Ну що, нагулялася?” Доводити що-небудь у цій ситуації марно. Все одно він вважає, що має рацію. У гості ми ходимо тільки до його брата або кумів.
Вони всі одружені, але це не заважає моєму чоловікові ревнувати мене і до них. Після повернення додому влаштовує розбірки, з ким я розмовляла, на кого дивилася.
Щоб із кимось потанцювати, про це й мови бути не може. Ревнує мене до всіх чоловіків, які зі мною просто розмовляють. Якщо сиджу вдома, все одно знайде привід для скандалу, значить, про когось думаю.
Коли я іноді намагаюся сказати, що він не правий, то одразу ж слідує відповідь: “Я знаю, чому я для тебе поганий, уже знайшла собі хорошого, тож збирайся і йди до нього!”
Якщо куплю собі якусь нову річ, то значить, зібралася до когось на побачення. Через його ревнощі мені довелося звільнитися з престижної роботи тільки тому, що там працювали чоловіки.
Я вже пропонувала йому сходити разом до психолога, але він сказав, що не хворий, а це в нього дружина така. Своїми ревнощами він уже замучив усю сім’ю, постійні скандали, причіпки.
Як людина він хазяйновитий, працьовитий, непитущий, але я іноді думаю, що краще б пив. На те, що чоловік зміниться, я вже давно не сподіваюся. Розлучатися не хочеться, але що робити не знаю.
Весь час так жити і терпіти його образи, немає сил. Хочеться нормальних стосунків у сім’ї, спокою, а не оцих психологічних тортур за кожен не такий чих просто в сторону.
