Я завжди мріяла про ідеальну сім’ю – дружина займається затишком в будинку та дитиною, а чоловік працює, вечері приходить до коханої, вихідні проводимо разом та за можливості кудись їздимо. Але замість цього я отримала дещо інше.
Тепер я бігаю додому по кожному дзвінку чоловіка. Ось вчора гуляла з дитиною та довелося бігти додому, бо коханий захотів кави та сирників, які приготувала, доки чоловік спав.
Я з дитинства була спокійною дівчиною. Мої батьки консервативних поглядів так і мене виховали. Я завжди шукала чоловіка, за яким буде, як за кам’яною стіною. Ось тільки мій коханий — самозакоханий та лінивий, як це буває у патріархальному світі.
Одне добре – він непогано заробляє, цим і покриває свій обов’язок бути головою сім’ї. В іншому він просто нахабний і самозакоханий. Я виховую сина, хоч йому вже шість років, але на роботу я не збираюся, бо це ж чоловік має заробляти.
Я звикла у всьому покладатися на нього. Це й не дивно, адже вийшла заміж одразу після університету. До цього я була під крилом батьків. Тому весь побут на мені.
Зазвичай я готую тричі на день різні делікатеси своєму чоловікові, прибираю, виховую дитину. Чоловік не допомагає по дому від слова зовсім. Він навіть не знає, де лежить його чистий одяг та як розігріти собі їжу з холодильника. І в цьому винна я сама.
Це я зіпсувала свого чоловіка, адже до весілля він був самостійним. Те, що в моїй уяві мало бути ідеальною сім’єю, обернулося проти мене і виявилося тягарем. Як тепер це все виправити? Адже я виконувала те, що казала мама, щоб сім’я була щаслива… А тепер нещасна я!
