Коли я виходила заміж, то не очікувала якоїсь суттєвої допомоги від родини чоловіка. До весілля я встигла познайомитися зі своєю майбутньою свекрухою і вже тоді зрозуміла, що це за людина, але всьому є межа. Дивно усвідомлювати, що мама чоловіка – людина, яку можна називати чудовиськом.
Такого мороку я в житті ще ніколи не бачила. Мій чоловік, як на мене, чудова людина і прекрасний партнер. Я вдячна долі, що вона звела нас разом. Хоча, якщо задуматися, це дуже дивно, тому що за його виховання в дитинстві цілком і повністю відповідала його мати.
Це було те ще випробування, адже багато моментів чоловік упускає і просто не хоче ділитися всіма травмами минулого, але навіть те, що він каже, змушує волосся на голові ворушитися. Наприклад, у мого чоловіка, коли він ходив до школи, зовсім не було особистого часу, не було дитинства.
Матуся записувала його на всі “гуртки” і “подовженки”, до яких тільки могла дотягнутися. І їй навіть було начхати, на що саме мала ходити її дитина. Головне, щоб її якомога довше не було вдома. Тож дитина свого часу встигла побути хористом, футболістом, гітаристом, борцем та навіть фокусником.
Коли ці вимушені хобі починали бити по батьківській кишені, уроки припинялися. Але це ще не все. Кишенькові гроші чоловікові теж видавали не просто так. Це не гроші на шоколадки чи петарди. Це гроші на проїзд і навіть на харчування в шкільній їдальні.
Така собі дитяча пародія на зарплату. Яку, втім, теж треба було заслужити. Яким чином? Скажімо так, моя свекруха ніколи не дружила з роботою по дому, тому саме син нею займався. Прибирання ванної та туалету теж входили в його обов’язки. А що, мамі потрібен спокій і умиротворення.
Тому, повторюся, я не очікувала жодної допомоги від свекрухи, коли виходила заміж. Попри те що в неї самої було кілька квартир під здачу в оренду, ми жили буквально в сусідньому будинку, орендуючи житло в зовсім інших господарів. Чому? Та просто так. Тому що для свекрухи він – чоловік.
А отже, має з високо піднятою головою переживати всі негаразди. І навіть коли в нас народилася дитина, її думка з цього приводу не змінилася. Так ми й живемо досі втрьох в однушці. Поки “мама” насолоджується життям і навіть іноді сміє вставляти свої 5 копійок і повчати нас життя.
На одному сімейному святі, на якому були присутні мої батьки і свекруха, моя мама, залишившись із нею наодинці, запитала, а чому вона не хоче допомогти своєму синові й онучці? Але відповідь була все та ж: ми повинні самі відчути це життя і самі досягти успіху.
Якщо нам так важко тепер, із малятком, просто не потрібно було його заводити. Насамперед – стати на ноги, а вже потім заводити дітей. І все, ніякої іншої відповіді в неї просто не знайшлося. Хоча свекруха не соромилася брати в нього половину зарплати, коли він знайшов перу роботу.
Він же жив у неї в квартирі. Тож таким чином, виходить, оплачував своє перебування в ній, а коли йому виповнилося 20 років, “дорога” матуся і зовсім виставила йому ультиматум: або йдеш із дому зараз і ми залишаємося в хороших стосунках, або вона подає до суду з усіма наслідками.
Він, очевидно, тоді вибрав перший варіант. І я розумію, якщо в сім’ї існують свої правила, так у них заведено, то нічого лізти туди, куди не просили. Взаємини між родичами – їхня справа, але не все так просто. Виявляється, попри те що в нас немає свого житла, попри маленьку доньку…
Мій чоловік тривалий час мене обманював. Точніше, не обманював, а просто недоговорював усього. Річ у тім, що навіть після того, як ми одружилися, він кожні кілька місяців приходив до своєї матусі й віддавав їй гроші. Я ніколи не лізла бюджет, попри те, що сама теж підробляю досі вдома.
На мені тримається побут, дитина, але я не вдаю з себе жертву і не влаштовую сварки з будь-якого приводу. У нас у сім’ї так ніколи не було прийнято. Я ж вважала, що чоловік робить усе, що від нього залежить, і намагається як може забезпечити всім нам максимальний комфорт.
Але виявилося, що все не так просто. У нас навіть була ситуація, коли в мене дуже сильно розболівся зуб і я була змушена близько тижня просидіти на сильних знеболювальних. Що робити, якщо в той момент зайвих грошей просто не було, а якось функціонувати мені було необхідно.
Стоматологія – річ не з дешевих, і ми всі це чудово знаємо. Я терпіла, і біль із часом минув сам собою. Однак він, прекрасно все це знаючи, не полінувався сходити до матусі й віддати “синів борг”, як це в них було заведено. Чи прикро мені? Звичайно, і навіть дуже.
Я сказала чоловікові з цього приводу і навіть на підвищених тонах, але жодної радості мені це не принесло. Він сказав, що йому дуже неприємно це усвідомлювати і він сам відчуває, що поводиться неправильно щодо мене і доньки. Однак вдіяти із собою нічого не може.
Він і далі планує жити за старою схемою. Ходити до мами і давати їй гроші ні за що. І як мені до цього ставитися?! Мої батьки не мають у власності якихось квартир чи коштів, щоб нам допомагати, але час від часу вони можуть приїхати в гості, привезти продуктів, просто якось підтримати.
Я їм дуже вдячна за це. Як і мій чоловік. Але чому моя свекруха має нахабство лише розкривати свій? Якісь дріб’язкові претензії, шпильки та інший негатив. Невже вона думає, що ми вічно будемо терпіти?! Я дуже в цьому не впевнена. Невже доведеться розлучатися з коханим через його матусю?
