Я зробив величезну помилку, яка зруйнувала моє життя. У свої 26 я вже керував редакцією досить відомого журналу. В мене з легкістю виходило все й колектив був прекрасний, окрім одного редактора. Вона була прекрасним фахівцем, виконувала завжди всі завдання ідеально, раніше всіх приходила й пізніше всіх йшла. Була лише одна велика проблема – її характер – жорстка, самовпевнена і найгірше – майже завжди права.
Такою людиною керувати майже неможливо, бо такі люди в нашій сфері самі займають керівні посади. Сказати, що з нею було важко працювати – це нічого не сказати. Мені неодноразово радили її просто звільнити, але в мене не підіймалася рука втратити працівника, який показував завжди гарний результат.
Перед Новим роком наша редакція традиційно зібралася на корпоратив в одному з найкращих ресторанів міста. Всі веселилися, пили шампанське, смачно їли та танцювали. Аж раптом я незчувся як опинився поряд з моїм робочим кошмаром. Вона сиділа трохи сумна перед повним келихом, тому я заговорив перший. Спочатку поцікавився, чи все в неї добре, потім поставив ще кілька питань, але наша розмова була більше схожа на допит, бо вона відповідала неохоче. Щоб хоч якось змінити ситуацію, то покликав мого злого редактора танцювати. На моє здивування вона погодилася.
Далі ситуація наче трохи змінилася, вона навіть стала привітнішою до мене. Вечір продовжувався, а мені все менше хотілося йти від неї. В якийсь момент я помітив, що вона дуже гарна, і зовсім не фурія, як думали майже всі в редакції. Під час вечірки я постійно отримував гнівні повідомлення від моєї дівчини, тому додому мені зовсім не хотілося. Я запропонував моєму кошмару прогулятися нічним містом… Навіщо я це зробив не знаю й досі.
Поки ми гуляли, то обговорювали робочі моменти. Я зупинився просто посеред вулиці й дивився як вона робить ще кілька кроків вперед, а помітивши, що мене немає, обертається. Я її наздогнав і пристрасно поцілував. Цей поцілунок став крахом мого життя.
На наступний день я отримав заяву про звільнення від мого злого редактора. А ще через кілька тижнів від мене пішла дівчина, з якою я прожив чотири роки. Я просто не зміг мовчати й удавати, що нічого не сталося, тому все розповів, а вона не знайшла сил, аби пробачити. Напевно воно й найкраще.
