Прийшла до Бога одна жінка і почала просити для себе чоловіка. Бог запитав:
– А якого ти хочеш?
– Хочу сильного, сміливого та рішучого. Як капітан далекого плавання.
– Добре.
– А ще хочу, щоби був розумним і розважливим. Щоб поговорити з ним можна було нормально, і щоб не було нудно.
Бог сторопів:
– Жінко, так не буває. Розумний завжди зважений і недовірливий, а значить рішучим йому не бувати. Сміливий же часто нехтує небезпекою і ніяк не від великого розуму.
Тоді жінка сказала:
– Гаразд, нехай тоді буде майстерний коханець, такий собі Казанова, щоб любив мене і на руках носив.
– Це можна.
– Але щоб не був зациклений на мені, як жалюгідний П’єро на своїй Мальвіні.
Бог уже почав з під чола дивитися на жінку:
— Це також дуже складно. Зазвичай коли люблять, то багато і довго недовірливо страждають. Від того й зацикленість.
Втретє жінка сказала:
– Ну добре. Нехай тоді буде дуже багатим.
– Це не складно.
– Але ще нехай буде щедрим.
Бог зітхнув і сказав:
— Щедрий не може назбирати багатства. А багатий тому багатий, що гроші свої не роздає.
Зітхнув Бог і відправив жінку додому.
Ось така повчальна історія. Іншими словами, ніхто не ідеальний, та й неможливо це. Тому не варто чекати ніколи від другої половинки надто багато. А в голові у себе наділяти його чи її божественними якостями.