Вона була впевнена, що навколо багато чудових людей, які від неї в захваті. Інакше й не може бути. Адже в неї стільки друзів та знайомих, стільки родичів та сусідів, з якими вона у чудових стосунках.
Ці вигадки «експертів» про непомітне зникнення точно не про неї. Вона всім потрібна, її всі люблять, за неї всі переживатимуть. Варто їй відключити телефон та закрити соціальні мережі, як це одразу стане помітним. Тільки встигай виправдовуватися потім, куди зникла.
І все ж таки вона зважилася на цей експеримент. Не сказати, що вона вагалася. Просто захотіла перевірити себе та інших. Довести, що все добре.
Без пояснення причин вона видалила сторінки у соціальних мережах. Потім увімкнула беззвучний режим у телефоні та закинула апарат у ящик столу. Наступні 72 години вона не відповідатиме ні на дзвінки, ні на повідомлення. Навіть месенджери перевіряти не стане.
Ці 3 дні вона займалася всім, що їй тільки спадало на думку. Ходила в кіно, гуляла, безцільно їздила у громадському транспорті, навіть намагалася читати. Але думки щоразу поверталися до її експерименту.
Вона раз у раз думала, хто турбуватиметься про неї найбільше, хто напише перше повідомлення, хто скільки разів подзвонить. Вона гуляла і міркувала про те, як пояснюватиме своє зникнення. Адже раніше їй не доводилося так робити. Раніше вона завжди була на зв’язку.
І ось настав заповітний момент. Вона подивилася на годинник і підійшла до столу, відчинила ящик і взяла телефон у руки. 17 пропущених дзвінків та купа повідомлень! Ну, ясна річ! Ці експерименти не для неї. Хоча вона чекала, мабуть, навіть більшої уваги.
Адже як можуть зникнути всі ті, з ким проводиш стільки часу? Як вони можуть не помітити, що ти перестала виходити на зв’язок. Як можуть не почати турбуватися про твоє зникнення?
Вона відкрила список пропущених дзвінків і побачила, що вони належать одній людині. Та й SMS-повідомлення були від цього ж абонента. Хто ж так турбувався про неї усі ці 3 дні? Усього одне слово. Мати.
