Історія ця сталася зі мною та моєю сестрою. Наша мама пішла у засвіти дуже рано, на 37-му році життя. Сестрі на той час було 10 років, а мені чотири роки. Я маму навіть не пам’ятаю. Ми виросли, вже мали свої сім’ї та дітей. Жили в різних містах.
Якось сестра приїхала до мене з донькою і дворічною онукою. На вихідні мій чоловік із сином поїхав до своїх батьків у село, а я, сестра, племінниця та її дитина залишилися вдома. Ми вклали малу спати, а самі проговорили десь до 2-ї години ночі, потім розійшлися по кімнатах.
Квартира в нас була трикімнатна, у старому будинку. Племінниця з донькою спали в кімнаті сина, я на своєму ліжку в спальні, а сестра у вітальні на дивані. У кожну кімнату був окремий вхід, але між вітальнею і спальнею були ще скляні двері.
Двері надзвичайно красиві, як ширма, вони складалися з чотирьох стулок із кришталевим склом. І коли ці двері розсовували, дві великі кімнати перетворювалися на великий зал площею понад 50 кв.м. Це було красиво, але для життя незручно. Підлога була паркетна з дуба.
І ось ми розійшлися по кімнатах. Між кімнатами відкрили одну стулку скляних дверей. Я довго не могла заснути, але лежала тихо, щоб не заважати моїм гостям. Раптом почав скрипіти паркет. Скрипів він у кімнаті, де спала сестра. Там ніби хтось ходив.
Потім через відчинену стулку скляних дверей кроки попрямували до мене. Я подумала, що сестрі не спиться, і вона йде до мене. Розплющила очі, але нікого не було, а скрип став віддалятися в бік кімнати, де спали племінниця зі своєю донькою.
Потім скрип паркету і кроків знову попрямував до мене, до сестри, знову до племінниці. Так тривало всю ніч. Було страшно, але я мовчала, боячись розбудити гостей. Добре, що влітку ночі короткі. Стало світати. І тут сестра покликала мене.
Я відповіла, що всю ніч не сплю, бо скрипить паркет, ніби хтось ходить. Сестра перебралася до мене на ліжко, тут і племінниця відгукнулася і приєдналася до нас. Виявилося, що ніхто з нас уночі не спав, а тремтів від страху. І кожна стала розповідати, що було вночі.
Сестра лягла і вже засинала, коли почула, що скрипить паркет, і хтось іде до неї. Вона подумала, що це внучка, адже вдома вона любить забиратися до бабусі в ліжко. Сестра вже відкинула ковдру і чекала, коли онука пірне в ліжко, але внучки не було.
Вона озирнулася, та немає нікого, припіднялася, але нікого поруч не було. І в цей час кроки по скрипучому паркету через прочинені скляні двері попрямували в спальню. Сестрі стало не по собі, вона лежала тихо, щоб нікого не розбудити.
І так усю ніч вона тряслася від страху, а кроки й паркетний скрип тривали, змінюючи напрямок. На світанку вона покликала мене, а племінниця вже засинала, коли почула, що хтось іде до неї в кімнату. Вона подумала, що це мама вирішила подивитися, як вони влаштувалися.
Яке ж було її здивування, коли, розплющивши очі, вона нікого не побачила, а кроки по скрипучому паркету вирушили в іншу кімнату. До ранку вона вже не спала. Племінниця сказала, що вона не хотіла б жити в будинку, де ночами скрипить паркет і хтось ходить.
Я запевняла її, що ніколи в нас у будинку такого не було. І в цей момент біля нас пролунав тріск розламаної дощечки, і звук кроків зі скрипом паркету став віддалятися до вхідних дверей. Ми перелякалися не на жарт. Потім цілий день тільки про це й говорили.
І раптом ми згадали, що минулий день був днем смерті нашої мами. У метушні ми якось забули про це. Схоже, що мамина душа приходила до нас, адже ми зібралися всі разом. Але ж душа, навіть якщо вона існує, субстанція не фізична, чому ж було чути кроки і скрипів паркет?
